ЄВРОМАЙДАНІВСЬКА ПОЕМА
Поема мала про мізерні опозиційні
діла.
Майданівським дурисвітам
присвячується
В ЗАМІНУ ПЕРЕДМОВИ
***
І ще й на світ не
народилося,
Свіжа трава не проросла,
А в нас таке щось
сотворилося,
Що вся Європа заревла.
ЄВРОПЕЙСЬКА СВЕРБЛЯЧКА
***
Буржуй
не встиг піддать галопу,
Бомжі
в підвалах спирт пили.
Як
раптом нас в стару Європу
Європродавці
потягли.
Жебрацтво
скрізь, нудьга, розруха,
А
хочеться ж боки чесать.
Хоч
би якийсь-такий псяюха
Зміг
нас в Європу записать.
І
тут нагода: Вільнюс ніби
Нам
відкриває двері в рай.
– Їдь,
Янукович, з сілью-хлібом
Європу
швидше відкривай.
А
Янукович теж телиться
Уміє
краще за бомжів.
Йому
Європа білолиця
Не
напекла ще пирогів.
Ах, пожили б ми хоч часину,
Поїли
б з барського стола.
Так
ні ж, прескурвова дитина
Назад
в Росію потягла.
Якого
бена ми до неї?
Вона
ж привикла тільки брать,
Ми
ж з європейською сім’єю
Готові
вже й жебракувать.
ГОЛОВНІ КЕРМАНИЧІ МАЙДАНУ
Яцинюки,
де і взялися,
Клички
підводять кулаки,
Тягнибики
тут піднялися,
Прийшли
чесати язики.
На
варварстві стоїть «Свобода»
Є
де „талант” свій проявлять.
Вони
уміють „для народу”
Лиш
пам’ятники руйнувать.
Бо
будувать потрібно вміти,
А
руйнувать – це залюбки.
Бендерою
в них марять діти,
Й
портрет цілують їх жінки.
ПАМ’ЯТНИК ЛЕНІНУ –
„ВИНУВАТЕЦЬ” УСІХ НАШИХ БІД
***
– Навіщо
Ленін? – з гурту лине, –
Примусить
ще нас працювать,
Європа
ж нам мільярди кине
І
будемо розкошувать.
Царя,
можливо, замість Леніна,
В
граніті ж він ляка й тепер.
Який
нам толк від його генія,
Не
віриться, що він помер!
А
раптом знов народ підніме;
І
поведе на підлу рать,
На
те страшне кубло зміїне,
Що
вміє люд лиш грабувать.
І
забере у панства злото,
Заводи
й фабрики нам дасть.
А
нам навіщо та робота,
З
Європою нам не „пропасть”.
Зібралось
в натовпі чимало,
Ще
ті, що з Ющенком були.
Над
пам’ятником кепкували
І
раптом троси подали.
Стояли
люди, як сповідники,
У
бочки били та ревли.
І
Леніна якісь негідники
Вже
з п’єдестала потягли.
Гур-гур,
і вже вождя нестало,
Не
вождь, – тепер якась мара.
І
варвари зареготали
І
натовп заревів: Ура!
Його
на шмаття розбивають,
Торгують
тут же на ходу.
І
ноги й руки відбивають,
Лиш
мізкам ціну не складуть.
Ура!
Ура! Не буде бідності,
У
новий світ нас
поведуть.
Не
буде совісті, ні гідності –
До
геїв шлях нам прокладуть.
МРІЇ МАЙДАНОТВОРЦІВ
***
Надію
ми таку плекаємо,
Що
буде ера вже нова.
І євро
їхнє так чекаємо,
Що
паморочиться голова.
Не
встояли адміністрації,
Їх
ледве натовп не розніс.
Все
зводилося до прострації,
Усе
пішло наперекіс.
І Україну
цими мульками
На
шмаття ділять багачі.
Бандити
бродять закоулками,
Терзають
вдень нас і вночі.
БАНДЮЖКИ НАПИРАЮТЬ,
А ВЛАДА ДРІМАЄ
***
Де
ж Президент? – парка ми паримо,
Де влада?
І куди йдемо?
Так
каші, друзі, ми не зваримо,
Як
спільно не заживемо.
Де
спільно, там і танці водять,
А
нам ділить, шматать, хватать.
Бомжі
нам барикади зводять,
Аж
хочеться вже реготать.
Загадити
увесь Хрещатик,
Західнякам
весь центр віддать! –
Комусь
тут хочеться кричати,
Розумним
хочеться ж ридать.
В
цих діячів нема програми,
Та
й глузду в головах нема.
Які
їх народили мами?
Та
говорить про це дарма.
ЄВРОПА ТІШИТЬСЯ
***
Європа тут розперезалась
Немов у власному дворі,
З нас дурників
зробить зібралась
Із
своїм прапором вгорі.
Що вам ще треба –
півРосії?
Чи манну з неба
задарма?
Якого ждете ви
месію? –
Такого, певне, ще
нема.
Одного ви вже
вибирали,
Із мордою, як у
хорта.
При нім ще більше
грабували,
Лишилась тільки
маєта.
Він особисті мав
пенати,
І літаки, і кораблі,
Жили чужі тут
дипломати,
І кожен з них, як
пуп землі.
СЕБЕ ВИ, ДРУЗІ, НЕ ДУРІТЬ,
ВОЖДІВ МУДРІШИХ ОБЕРІТЬ!
***
На Леніна моліться,
браття,
Вас Сталін від
розвалу спас.
І західну, і
закарпаття,
І Крим, і південь, і
Донбас.
І
нам ділити що – немає,
Це
голоси гидких падлюк.
При
купі дружба нас тримає,
Розділимось
і нам каюк.
Нам
не дадуть ні хліба-солі,
Ані
Обама, ні Фюлє.
Отак
зачахнемо поволі
Ніхто
і сльози не проллє.
І
не надійтеся ніколи,
На європейську,
підлу рать.
Коли
ми зовсім станем голі,
Вони
прийдуть з нас шкури драть.
БОРІТЬСЯ, ТА НА ШАХРАЇВ
НЕ НАПОРІТЬСЯ
***
Беріться
всі за власний
розум,
Ідіть
до світлої мети.
І
українці шлях свій разом
Зуміють
зоряний пройти.
Женіть
негідників з престолу,
Учіться
чесних обирать,
Бо
з живодерами ніколи
Не
будемо ми щастя мать.
І
не врятують нас майдани,
Хоч
крові проллємо моря.
Бо
Яценюк нові кайдани
На
наші руки приміря.
За
ним Клички і Тягнибоки,
Корчинські,
що прийшли лиш рвать.
Вони
до нас ведуть Європу,
Щоб
обдирать і грабувать.
Ніхто
нам щастя не бажає,
Бо
щастя ми самі куєм.
Бо
горлохватів обираєм,
А
потім гірко сльози ллєм.
Вони
наб’ють свої кишені
І
за кордон чухрають в мить.
І
їх чомусь Європа в жмені
Охороняє
і терпить.
ЄВРОПА – НАМ НЕ ДРУГ,
А СКОРІШЕ ВОРОГ
***
Бо
совісті вона немає.
Отож
ізвідти біди всі.
Бо
наших злодіїв тримає
І
все, що вкрали на Русі.
Усе,
що вкрали в Україні.
Ото
такі ті добряки.
Вони
б зробили з нас руїни,
Так
є якісь захисники.
Вони
Росії ще бояться,
Бо
є хоча який, а брат.
А
так з нас можуть познущаться,
Щоб
без війни усе забрать.
Не
вірте їм – катам бездушним,
Віками
йшли вони сюди.
Кріпімо
дружбу непорушну.
І
вистоїмо, як завжди.
Їх
знаркоманений здобуток
Нам
усвідомити пора.
Дадуть
нам геїв, проституток,
Бо
не бажають нам добра,
ПОЛІТИЧНІ ЧОВНИКИ ЄВРОПИ
РАДИ СВОЄЇ ВИГОДИ
***
І
зарядили навіжені,
Ті
комісари, як Фюлє.
Бридкі
візити їх щоденні,
Що
Україна сльози ллє.
У
Міжнародний фонд вже їдуть,
Щоб
в руки нас цілком прибрать.
В
нас будуть снідать і обідать,
А
вдома тільки ночувать.
ЗАМІСТЬ ПІСЛЯМОВИ
***
Їм
не народ потрібний, годі,
А
влада, тільки вся, сповна.
Та
ви скажіть їм при нагоді,
Що
Україна в нас одна.
Що
Україну ми не ділим,
За
долари не продамо.
Тільки
скажіть ви чітко й сміло,
Що
ми своє відстоїмо.
І
на печі не продрімаєм,
І
калачі не поїмо.
Ми
збережемо все, що маєм
І
здачі кожному дамо!
З щирими побажаннями
добра і щастя українському народові
Володимир Гончаренко
