ЦЮ-ЦЮ, ЗЛОДЮГИ! Бійтесь Бога! Досить уже красти у народу добро його! Володимир ГОНЧАРЕНКО

ЦЮ-ЦЮ, ЗЛОДЮГИ! Бійтесь Бога!

Досить уже красти у народу добро його!

Володимир ГОНЧАРЕНКО

З приходом до влади порошенків, яценюків, кириленків, данелюків, парубіїв, садових, кличків, та і всієї їхньої братії Неодияволів, ми втратили не тільки дружні стосунки з Росією, як найбільшим і найбагатшим сусідом за природніми ресурсами, де б ми могли мати необмежені прибутки для процвітання нашої держави, для поліпшення добробуту нашого народу. Втрачені й багатющі природні ресурси, які за радянського часу належали народу України, а тепер належать Неодияволам, які безсоромно їх розкрадають, наживаючи непомірні статки, вкладаючи їх в зарубіжні офшори та закордонну нерухомість. Інвестуючи цим самим їхню економіку та збагачуючи їхній народ. Їм Україна не потрібна. У них є кращі місця для розкішного життя. Їм потрібна наша територія, щоб красти і багатіть далі.

Від того, що Порошенко хизується, що Україна має тепер першокласну зброю, за рахунок бідності народу і армію, яка сіла непосильним тягарем на шию того ж таки народу, самому народові від того не легше. Бо та ж армія тепер захищає інтереси багатіїв, мільйонерів та мільярдерів, олігархів і кровопивць. Бо їм не потрібний ні українськуий народ, ані Україна. Їм потрібні багатющі природні ресурси на території, яку ми називаємо Україною. Їм потрібний бурштин, ліси Карпат і не тільки, метал, газ, нафта. І ще українські чорноземи.

А при цьому ми залишаємо поза увагою той факти, що ми при цьому синдромі незалежності, особливо при Необісах, втратили не тільки Крим і схід України, а й саму Україну, як суверенну державу. Бо замість 52 з половиною мільйонів українців при УРСР, на сьогодні ми маємо трохи більше 30 мільйонів. Тобто втратили добру чверть населення. А продавать землю – це гріх. Бо це одинаково, що продавать матір, продавать частинами Україну. То це патріоти? Чи запроданці?

Ми семимильними кроками йдемо у Європу, навішуючи європейське ярмо на шию українців і гордимося, що для нас запроваджують безвізовий режим, при цьому обмежуючи нас у праві вільного пересування Європою та ще й примушують вирізати всі першосортні ліси України і віддати європейцям за безцінь та ще й проценти платить за надану так звану „допомогу” у вигляді європейського кредиту.

А те, що безвізовий режим нічого нам не дає, крім петлі на дурну шию українців. А вимагає від тих, хто ним буде користуватися мати в кишені не менше, як 10 тисяч евро, це для того, щоб ви знову ж таки збагачували економіку європейських країн, купуючи при поїздці їхні товари. До того ж мати квиток в обидві сторони – туди й назад. Замовити готель, знову ж таки для збагачення європейців. І перебувати в тій же Європі не більше трьох місяців. А потім повертайся. Хочеш знову їхати? Бери знову такуж кількість грошей і все інше.

То це таке благо нам роблять? А ми радіємо.

„Цю-цю, дурні! Схаменіться!

Чого се ви раді!

Що горите?” – Экой хохол!”

Т.Г. Шевченко „Сон” („У всякого своя доля”).

Крім непомірних тарифів нам нічого не запропонували. В той час, як  собі поспішили, доки при владі, зробити зарплати в 50-100 тисяч гривень на місяць за протирання штанів та за пограбування народу. А де в кого щомісячна зарплата сягнула й мільйон грн. Тепер вони менше будуть красти? Сумніваюсь. У них апетити безмірні, кишені бездонні. Крім цього в них є родичі, друзі. Їм теж потрібно порозкошувать за рахунок народу.

А де ж та євроінтеграція, із-за якої учинився такий гвалт і крик. В результаті ми маємо тільки Небесну сотню, втрачений Крим та війну на сході. А що придбали, крім декомунізації, знесення цінних пам’яток архітектури, культури та мистецтва, насильницького перейменування вулиць та площ? Децентралізацію, яка вже знищила і продовжує знищувати українські села, роблячи селян батраками у спритних новітніх куркулів? Бо їм люди не потрібні. Як сказав мені один з них, та це й не секрет, що він має передову техніку, а люди – це для нього сміття, непотріб. Зайві нахлібники. І він радий буде, якщо вони всі або виїдуть з села, або вимруть. „Мені потрібно не більше тридцяти-п’ятдесяти працівників. Решта, то непотрібний баласт”. А колгоспи, хіба не були великими й малими громадами? Тільки там держава допомагала. А зараз державоглоти відшматували жирні шматки, а ви там копайтеся в лайні, та самі вирішуйте свої проблеми, як можете. Ось де бандитизм прийшов із широкої дороги. Вигребли все із кишені народу, а тепер випустили, ти вільний. З пусою кишенею. То чим же гірший був Янукович? Він хоч таких реформ не проводив, які б знищували лікарні, школи, наукові заклади. І тарифами не давив. Він – бандит. Він крав. Ніби ті, що прийшли, перестали красти?! Вже те, що вони мільярдери – цим усе сказано. Для народу той керівник кращий, який робить усе, щоб заможніше жили люди!

Володимир Гончаренко, м. Черкаси

Володимир ГОНЧАРЕНКО ШЕСТИДЕСЯТА ЖМЕНЯ ПРИКАЗОК

Володимир ГОНЧАРЕНКО
 ШЕСТИДЕСЯТА ЖМЕНЯ ПРИКАЗОК

Аби люде, а піп буде.

Аби люди для Ющенка по копійці скинулись, то б чорти його у Штати вивезли.

Аби люди людей поважали, то й святими б стали.

Аби люди попа знайшли, то й церкву б зіп’яли.

Аби мати була жива, а діти зберуться.

Аби мати, буде й хата.

Аби мед, то буде й здоров’я на сто років наперед.

Аби мед, а мухи знайдуться.

Аби мед, а ласувати кому знайдеться.

Аби мед, а мухам царство.

Аби мед, буде й щастя перед.

Аби меду бджоли носили, то б мені б добавилося сили.

Аби бджоли наносили медку, то я б спав у холодку.

Аби мені Єву зліпити, – каже сатана, –– то Адам сам до мене в пастку попадеться.

Аби мені місяць світив, а зорі як хочуть.

Аби мені місяць срібло сіяв, а я б збирав у торбу.

Аби мимо мене стріла, аби не в мене.

Аби міг, то би його в ложці води утопив.

Аби міг, то ніж би в нього встромив.

Аби місяць зійшов, то й на душі б тепліше стало.

Аби місяць зійшов, то я б і зорі знайшов.

Аби місяць зорі вивів на небо, то нічого для закоханих на світі й не треба.

Аби місяць коровою на небо виходив, то б і зорі за собою, як телят виводив.

Аби місяць нам щедро світив, то б і зорі із-за хмари щастя дарували.

Аби місяць не сховався за чорнії хмари, то і зорі несли б мені золотаві чари.

Аби місяць ясний в небі, то б прийшов і я до тебе.

Аби місяць, а я зорі і кілком поб’ю.

Аби місяць, як пастух, а зорі – телята.

ЦЮ-ЦЮ, ДУРНІ! СХАМЕНІТЬСЯ!

(Т.Г. Шевченко)

З приходом до влади порошенків, яценюків, кириленків, данелюків, парубіїв, садових, кличків, та і всієї їхньої братії Неодияволів, ми втратили не тільки дружні стосунки з Росією, як найбільшим і найбагатшим сусідом за природніми ресурсами, де б ми могли мати необмежені прибутки для процвітання нашої держави, нашої економіки, для поліпшення добробуту нашого народу. Втрачені й багатющі природні ресурси, які за радянського часу належали народу України, а тепер належать Неодияволам, які безсоромно їх розкрадають, наживаючи непомірні статки, вкладаючи їх в зарубіжні офшори та закордонну нерухомість. Інвестуючи цим самим їхню економіку та збагачуючи їхній народ. Їм Україна не потрібна. У них є кращі місця для розкішного життя. Їм потрібна наша територія, щоб красти і багатіть далі.

Від того, що Порошенко хизується, що Україна має тепер першокласну зброю, за рахунок бідності народу і армію, яка сіла непосильним тягарем на шию того ж таки народу, самому народові від того не легше. Бо та ж армія тепер захищає інтереси багатіїв, мільйонерів та мільярдерів, олігархів і кровопивць. Бо їм не потрібний ні український народ, ані Україна. Їм потрібні багатющі природні ресурси на території, яку ми називаємо Україною. Їм потрібний бурштин, ліси Карпат і не тільки, метал, газ, нафта. І ще українські чорноземи.

А при цьому ми залишаємо поза увагою той факти, що при цьому синдромі незалежності, особливо при Необісах, втратили не тільки Крим і схід України, а й саму Україну, як суверенну державу. Бо замість 52 з половиною мільйонів українців при УРСР, на сьогодні ми маємо трохи більше 30 мільйонів. Тобто втратили добру чверть населення. А продавать землю – це гріх. Бо це одинаково, що продавать рідну матір, продавать частинами Україну. Але для них немає нічого святого. Бо ці нелюди і рідну матір продадуть, а не те, що народ. Якби вони думали про народ, то вони б не зробили його жебраком і не кинули б його на задвірки історії. Та й історію вони й далі нищать і спотворюють

То це ті патріоти, що своїх же „рабів”, які завойовували під час майданівського перевороту для них владу, безжально розстіляли? Хто ж вони – холуї заокеанських мавподралів чи європейськиї гітлерюген? Чи просто запроданці і зрадники рідного народу? Бо справжні державні діячі дбають про те, щоб краще жив свій народ. А наші Президенти-дияволи дбають про свої шкури, про шкури своїх родичів та знайомих.

Ми семимильними кроками йдемо у Європу, навішуючи європейське ярмо на шию українців, роблячи з них рабів Європи та Америки, і гордимося, що для нас запроваджують безвізовий режим, при цьому обмежуючи нас у праві вільного пересування Європою та ще й примушують вирізати всі першосортні ліси України і віддати європейцям за безцінь. А за ті нещасні подачки, які вони кидають нам, ще й проценти непомірно великі платить за надану так звану „допомогу” у вигляді європейського кредиту. А той же кредит знову буде розкрадений нашими ж можновладцями. Та що там нашими. Це вже і їхніми. Адже половина уряду України нині складається з іноземців.

А те, що безвізовий режим нічого нам не дає, крім петлі на дурну шию українців. А вимагає від тих, хто ним буде користуватися мати в кишені не менше, як 10 тисяч евро, це для того, щоб ви знову ж таки збагачували економіку європейських країн, купуючи при поїздці їхні товари. До того ж мати квиток в обидві сторони – туди й назад. Замовити готель, знову ж таки для збагачення європейців. І перебувати в тій же Європі не більше трьох місяців. А потім повертайся. Хочеш знову їхати? Бери знову такуж кількість грошей і все інше.

То це таке благо нам роблять? А ми радіємо.

„Цю-цю, дурні! Схаменіться!

Чого се ви раді!

Що горите?” – Экой хохол!”

Т.Г. Шевченко „Сон” („У всякого своя доля”).

Крім непомірних тарифів нам нічого не запропонували. В той час, як  собі поспішили, доки при владі, зробити зарплати в 50-100 тисяч гривень на місяць за протирання штанів та за пограбування народу. А де в кого щомісячна зарплата сягнула й мільйон грн. Тепер вони менше будуть красти? Сумніваюсь. У них апетити безмірні, кишені бездонні. Крім цього в них є родичі, друзі. Їм теж потрібно порозкошувать за рахунок народу.

А де ж та євроінтеграція, із-за якої учинився такий гвалт і крик, за допомогою якого вчинили й переворот. В результаті ми маємо тільки Небесну сотню, втрачений Крим та війну на сході. А що придбали, крім декомунізації, знесення цінних пам’яток архітектури, культури та мистецтва, насильницького перейменування вулиць та площ? За що ініціаторів перевороту і декомунізації потрібно порушувати кримінальні справи і давати довічни термін утримання у в’язниці, щоб іншим не було поважно руйнувати підвалини історії народу.

Децентралізацію, яка вже знищила і продовжує знищувати українські села, роблячи селян батраками у спритних новітніх куркулів? Бо їм люди не потрібні. Як сказав мені один з них, та це й не секрет, що він має передову техніку, а люди – це для нього сміття, непотріб. Зайві нахлібники. І він радий буде, якщо вони всі або виїдуть з села, або вимруть. „Мені потрібно не більше тридцяти-п’ятдесяти працівників. Решта, то непотрібний баласт”. А колгоспи, хіба не були великими й малими громадами? Тільки там держава допомагала. А зараз державоглоти відшматували жирні шматки, а ви там копайтеся в лайні, та самі вирішуйте свої проблеми, як можете. Ось де бандитизм прийшов із широкої дороги. Вигребли все із кишені народу, а тепер випустили, ти вільний. З пусою кишенею. То чим же гірший був Янукович? Він хоч таких реформ не проводив, які б знищували лікарні, школи, наукові заклади. І тарифами не давив. Він – бандит. Він крав. Ніби ті, що прийшли, перестали красти?! Вже те, що вони мільярдери – цим усе сказано. Для народу той керівник кращий, який робить усе, щоб заможніше жили люди!

Володимир Гончаренко, м. Черкаси

ЦЮ-ЦЮ, ДУРНІ! СХАМЕНІТЬСЯ! (Т.Г. Шевченко)

ЦЮ-ЦЮ, ДУРНІ! СХАМЕНІТЬСЯ!

(Т.Г. Шевченко)

З приходом до влади порошенків, яценюків, кириленків, данелюків, парубіїв, садових, кличків, та і всієї їхньої братії Неодияволів, ми втратили не тільки дружні стосунки з Росією, як найбільшим і найбагатшим сусідом за природніми ресурсами, де б ми могли мати необмежені прибутки для процвітання нашої держави, нашої економіки, для поліпшення добробуту нашого народу. Втрачені й багатющі природні ресурси, які за радянського часу належали народу України, а тепер належать Неодияволам, які безсоромно їх розкрадають, наживаючи непомірні статки, вкладаючи їх в зарубіжні офшори та закордонну нерухомість. Інвестуючи цим самим їхню економіку та збагачуючи їхній народ. Їм Україна не потрібна. У них є кращі місця для розкішного життя. Їм потрібна наша територія, щоб красти і багатіть далі.

Від того, що Порошенко хизується, що Україна має тепер першокласну зброю, за рахунок бідності народу і армію, яка сіла непосильним тягарем на шию того ж таки народу, самому народові від того не легше. Бо та ж армія тепер захищає інтереси багатіїв, мільйонерів та мільярдерів, олігархів і кровопивць. Бо їм не потрібний ні український народ, ані Україна. Їм потрібні багатющі природні ресурси на території, яку ми називаємо Україною. Їм потрібний бурштин, ліси Карпат і не тільки, метал, газ, нафта. І ще українські чорноземи.

А при цьому ми залишаємо поза увагою той факти, що при цьому синдромі незалежності, особливо при Необісах, втратили не тільки Крим і схід України, а й саму Україну, як суверенну державу. Бо замість 52 з половиною мільйонів українців при УРСР, на сьогодні ми маємо трохи більше 30 мільйонів. Тобто втратили добру чверть населення. А продавать землю – це гріх. Бо це одинаково, що продавать рідну матір, продавать частинами Україну. Але для них немає нічого святого. Бо ці нелюди і рідну матір продадуть, а не те, що народ. Якби вони думали про народ, то вони б не зробили його жебраком і не кинули б його на задвірки історії. Та й історію вони й далі нищать і спотворюють

То це ті патріоти, що своїх же „рабів”, які завойовували під час майданівського перевороту для них владу, безжально розстіляли? Хто ж вони – холуї заокеанських мавподралів чи європейськиї гітлерюген? Чи просто запроданці і зрадники рідного народу? Бо справжні державні діячі дбають про те, щоб краще жив свій народ. А наші Президенти-дияволи дбають про свої шкури, про шкури своїх родичів та знайомих.

Ми семимильними кроками йдемо у Європу, навішуючи європейське ярмо на шию українців, роблячи з них рабів Європи та Америки, і гордимося, що для нас запроваджують безвізовий режим, при цьому обмежуючи нас у праві вільного пересування Європою та ще й примушують вирізати всі першосортні ліси України і віддати європейцям за безцінь. А за ті нещасні подачки, які вони кидають нам, ще й проценти непомірно великі платить за надану так звану „допомогу” у вигляді європейського кредиту. А той же кредит знову буде розкрадений нашими ж можновладцями. Та що там нашими. Це вже і їхніми. Адже половина уряду України нині складається з іноземців.

А те, що безвізовий режим нічого нам не дає, крім петлі на дурну шию українців. А вимагає від тих, хто ним буде користуватися мати в кишені не менше, як 10 тисяч евро, це для того, щоб ви знову ж таки збагачували економіку європейських країн, купуючи при поїздці їхні товари. До того ж мати квиток в обидві сторони – туди й назад. Замовити готель, знову ж таки для збагачення європейців. І перебувати в тій же Європі не більше трьох місяців. А потім повертайся. Хочеш знову їхати? Бери знову такуж кількість грошей і все інше.

То це таке благо нам роблять? А ми радіємо.

„Цю-цю, дурні! Схаменіться!

Чого се ви раді!

Що горите?” – Экой хохол!”

Т.Г. Шевченко „Сон” („У всякого своя доля”).

Крім непомірних тарифів нам нічого не запропонували. В той час, як  собі поспішили, доки при владі, зробити зарплати в 50-100 тисяч гривень на місяць за протирання штанів та за пограбування народу. А де в кого щомісячна зарплата сягнула й мільйон грн. Тепер вони менше будуть красти? Сумніваюсь. У них апетити безмірні, кишені бездонні. Крім цього в них є родичі, друзі. Їм теж потрібно порозкошувать за рахунок народу.

А де ж та євроінтеграція, із-за якої учинився такий гвалт і крик, за допомогою якого вчинили й переворот. В результаті ми маємо тільки Небесну сотню, втрачений Крим та війну на сході. А що придбали, крім декомунізації, знесення цінних пам’яток архітектури, культури та мистецтва, насильницького перейменування вулиць та площ? За що ініціаторів перевороту і декомунізації потрібно порушувати кримінальні справи і давати довічни термін утримання у в’язниці, щоб іншим не було поважно руйнувати підвалини історії народу.

Децентралізацію, яка вже знищила і продовжує знищувати українські села, роблячи селян батраками у спритних новітніх куркулів? Бо їм люди не потрібні. Як сказав мені один з них, та це й не секрет, що він має передову техніку, а люди – це для нього сміття, непотріб. Зайві нахлібники. І він радий буде, якщо вони всі або виїдуть з села, або вимруть. „Мені потрібно не більше тридцяти-п’ятдесяти працівників. Решта, то непотрібний баласт”. А колгоспи, хіба не були великими й малими громадами? Тільки там держава допомагала. А зараз державоглоти відшматували жирні шматки, а ви там копайтеся в лайні, та самі вирішуйте свої проблеми, як можете. Ось де бандитизм прийшов із широкої дороги. Вигребли все із кишені народу, а тепер випустили, ти вільний. З пусою кишенею. То чим же гірший був Янукович? Він хоч таких реформ не проводив, які б знищували лікарні, школи, наукові заклади. І тарифами не давив. Він – бандит. Він крав. Ніби ті, що прийшли, перестали красти?! Вже те, що вони мільярдери – цим усе сказано. Для народу той керівник кращий, який робить усе, щоб заможніше жили люди!

Володимир Гончаренко, м. Черкаси

Володимир ГОНЧАРЕНКО БАНДОКРАТИ АБО КУЛЯВЛОБІВЦІ

Володимир ГОНЧАРЕНКО

БАНДОКРАТИ АБО КУЛЯВЛОБІВЦІ

Скільки гвалту і крику розвели наші політикани навколи євроінтеграції. А вона і виїденого яйця не варта. Бо кому вона потрібна. 99 відсотків громадян України – це жебраки, які не те, що в Європу, вони до рідного батька на село не можуть поїхати, бо намає за що. Та й немає чим. Бо до багатьох сіл добратися немає чим. Автобусне сполучення ледве тліє. Наприклад, якщо до Лебедина Шполянського району що на Черкащині при радянській владі ходило два автобуси через кожну годину, то зараз відмінили взагалі і люди доїжджають Журавським, який іде через Лебедин один раз на добу.

А якщо ще на повну силу запрацюють тарифи, то вже й голодомором запахне. А там і геноцид проти власного народу розпочнеться. Хоч і зараз багатьом доводиться сухарі гризти, якщо вони ще є.

Майдан, увійде в нашу історію як кривавий майдан, а революція гідності уже в людей асоціюється з революцією Підлості або ще краще з революцію Бідності, революцією Негідності. Як тільки не називають цю європоамериканську аферу.

Відкрийте Інтернет на кровожадібному афоризмі Яценюка „Якщо куля в лоб, то куля в лоб” і ви побачите це людиноненависне обличчя Яценюка, який будь-якою ціною прагне влади, спекулюючи і батьками, і дітьми. І він це доказав на практиці, коли доп’явся до прем’єрського крісла. За олдин рік увійшов у кагорту мільярдерів і радісно відсвяткував свій перший мільярд. Просто геніальні „революціонери”. В той час як Ленін віддав батьківські помістя робітникам і селянам. Воістину разюча різниця.

БАНДОКРАТИ АБО КУЛЯВЛОБІВЦІ

БАНДОКРАТИ АБО КУЛЯВЛОБІВЦІ

Скільки гвалту і крику розвели наші політикани навколи євроінтеграції. А вона і виїденого яйця не варта. Бо кому вона потрібна. 99 відсотків громадян України – це жебраки, які не те, що в Європу, вони до рідного батька на село не можуть поїхати, бо намає за що. Та й немає чим. Бо до багатьох сіл добратися немає чим. Автобусне сполучення ледве тліє. Наприклад, якщо до Лебедина Шполянського району що на Черкащині при радянській владі ходило два автобуси через кожну годину, то зараз відмінили взагалі і люди доїжджають Журавським, який іде через Лебедин один раз на добу.

А якщо ще на повну силу запрацюють тарифи, то вже й голодомором запахне. А там і геноцид проти власного народу розпочнеться. Хоч і зараз багатьом доводиться сухарі гризти, якщо вони ще є.

Майдан, увійде в нашу історію як кривавий майдан, а революція гідності уже в людей асоціюється з революцією Підлості або ще краще з революцію Бідності, революцією Негідності. Як тільки не називають цю європоамериканську аферу.

Відкрийте Інтернет на кровожадібному афоризмі Яценюка „Якщо куля в лоб, то куля в лоб” і ви побачите це людиноненависне обличчя Яценюка, який будь-якою ціною прагне влади, спекулюючи і батьками, і дітьми. І він це доказав на практиці, коли доп’явся до прем’єрського крісла. За олдин рік увійшов у кагорту мільярдерів і радісно відсвяткував свій перший мільярд. Просто геніальні „революціонери”. В той час як Ленін віддав батьківські помістя робітникам і селянам. Воістину разюча різниця.

Володимир ГОНЧАРЕНКО
ІСТОРІЯ - ЦЕ МИ РАЗОМ З ВАМИ! ЛЮБІТЬ ІСТОРІЮ, ЯК САМИХ СЕБЕ!
МОЇ АФОРИЗМИ ПРО ІСТОРІЮ І РІДНИЙ КРАЙ. 

Створюючи духовні та матеріальні цінності, народ свято береже їх, передаючи із роду в рід, від одного покління до іншого всю красу свого існування, всю геніальність своєї поетичної творчості, всю багатогранність своїх діянь і невичерпне багатство свого побуту.

З молоком матері кожен з нас засвоює любов до рідного краю, до рідної природи, в лоні якої ми виростаємо і разом з нами виростає велика і незборима любов до Батьківщини.

І чи не найгеніальнішим  символом нашого буття поруч із словом „мати” стоїть назва рідого села чи міста, в якому ми народилися і відчули справжню силу рідної землі, Бо вони є не тільки колискою твого роду, а одним із найглибинніших початків нашого існування, джерелом і філософією життя цілих поколінь.

Черкащина багата історичними подіями. В її лоні виростали  справжні борці за кращу долю народу, генії духу, створювалися неповторні архітектурні, літературні та мистецькі пам’ятки.

Все, що створене мудрим розумом і золотими руками талановитих людей попередніх поколінь, становить сьогодні неперевершені духовні цінності і красу нашого буття і повинне бути збережене на довгі роки і передане в усій повноті майбутнім поколінням.

Необхідно увічнити  всю гаму творчого генія народу, передати кращі зразки майбутнім поколінням, щоб вони усвідомлювали всю важливість нашого життя на цій землі, щоб пам’ятали, що їхні батьки жили тут чесним і повноцінним життям.

Ось для цього й встановлюються пам’ятники, стели, обеліски, монументи, створюються музеї, картинні галереї, ретельно оберігаються історичні та архітектурні пам’ятки.

Є вони в кожному селі, в кожному місті. Це наша пам’ять, це символи нашого славного, легендарного минулого. І наше завдання свято їх  берегти, пам’ятаючи з якого ми роду-племені.

 Володимир Гончаренко

Володимир ГОНЧАРЕНКО

НА МЕЖІ ЖИТТЯ І СМЕРТІ

ІРКЛІЇВ

Іркліїв – село Чорнобаївського району. Лежить на автотрасі Київ-Дніпропетровськ, за 16 км на південь від районного центру та за 30 км від залізничної станції Золотоноша.

Сучасний Іркліїв засновано 1601 року. У ньому шукали притулку ті, хто тікав від унії та соціально-економічного гноблення шляхти. 1616 року в містечку налічувалося 300 козацьких хат і 20 „послушних”. А люстрація 1628 року  називає вже  400 козацьких дворів і 50 „послушних”, залежних від феодала.

Тут стояв замок, обнесений високим дубовим частоколом і трьома земляними валами. Мешканці мусили „кінно й оружно”  виконувати військову повинність, оскільки Ірклій був природною фортецею, що охороняла прикордонні землі Лівобережної України від наскоків кримських і ногайських татар.

Уже в 1620 році польський король  Сигізмунд Третій подарував  цю фортецю  князеві К. Вишневецькому. А невдовзі містечко перейшло в спадок Я. Вишневецькому. Назву виводять від тюркського слова, що означає  „затримувати”, „стояти”, „застоюватися”. Дослівно: „Річка зі спокійною течією”.

Існує легенда, яка тісно пов’язана з походженням назви села. В ній говориться про те, що воєвода князя Київської Русі Ярослава Мудрого – Ірклій заснував тут фортецю, що з часом отримала назву за ім’ям засновника – Ірклій”.

Далі є переказ, що вона була знищена разом з поселеннями, що виникли навкруги, зокрема Загородище.

ОСТРОЖАНИ

Острожани – село Жашківського району. Розташоване на берегах річки Гірського Тікичу, за 26 км на південь від районного центру та залізничної станції Жашків, за 5 км від автотраси  Київ-Одеса. Село виникло у другій половині 17 століття.

Назва його походить від слів „Острови” і „Сторожа”. На островах були розташовані козацькі  сторожові пости для охорони від нападу турецьких загарбників. Якщо вникнути уявно у корінь назви, то звучатиме так: (Острож) плюс (-ани), тобто, Острог – від давньоруського „острог” – частокіл, огорожа з дерев’яних укріплень. Тобто ті, що живуть в містечку, обгородженому частоколом

За іншою версією, отримало свою назву від того, що воно свого часу було укріплене великими загостреними кілками, тобто від слова „острий”, „гострий”, „загострений”. Звідси й назва Острожани. У цьому місці, обгородженому закопаними впритул у землю і загостреними угорі стовпами, і ховалося населення від непрошених пришельців.

Володимир ГОНЧАРЕНКО Черкащину любіть, бо це ваш рідний край..

Володимир ГОНЧАРЕНКО

Черкащину любіть, бо це ваш рідний край..

Цей екскурс в історію краю нам потрібний, щоб ми краще зрозуміли, які привнесення історичного плану відбувалися і впливали на формування топонімів Шевченкового краю від давнини до сьогодення.

Майже всі географічні об’єкти, що нас оточують, мають свої назви.

Наука, що їх вивчає, називається топоніміка (від грецького topos – „місце, місцевість”  і  „onima” – „ім’я”).

Топоніміка – складова частина ономастики, галузь лінгвістики, що вивчає історію створення, змін і функціонування географічних назв, тобто розділу мовознавства, що вивчає власні назви. Крім цього, існує ще термін топонімія. Він означає сукупність географічних назв певної території.

Топонімічні назви утворюються або від загальних назв – апелятивів, або від власних назв – антропонімів (імен, прізвищ), гідронімів (водних об’єктів), від назв птахів – зоонімів, значна частина їх мають опосередковані назви.

Окремі класи топонімів мають свої позначення. Назви населених пунктів називаються ойконімами, від грецького oikos – житло, домівка; назви гір – оронімами, із грецького oros – гора; назви річок – гідронімами, із грецької  hydor – вода; назви міських об’єктів –урбанонімами, із лат. urbanus – міський; назви вулиць – годонімами, із грецької hodos – шлях, дорога, вулиця; назви площ – агоронімами, із грецької ahora – площа; назви шляхів сполучення – дромонімами, із грецької dromos – біг, рух шлях; назви невеликих населених пунктів –мікротопоніми, із грецької – mikros – малий + топонім.

Володимир Гончаренко

• Черкащину любіть, бо це ваш рідний край

Володимир Гончаренко

Черкащину любіть, бо це ваш рідний край

Володимир Гончаренко

Черкащину любіть, бо це ваш рідний край

вказують на те, що у середовищі слов’ян, в тому числі й тих, що проживали на території нинішньої Черкаської області, прискорювався розклад общинного ладу, сприяв нагромадженню багатств в руках окремих осіб. Цей процес почався ще в 1 ст. н. е. і нарешті привів до   утворення могутньої  держави – Київської Русі. До її складу входила і  територія Черкаської області. Вона була південною частиною Київського Князівства і знаходилася на межі так званого порубіжжя. Цей період позначений активними міждержавними стосунками з Візантією та арабським світом. Це був арабсько–візантійський період 5–10 ст. н. е.

На Черкащині візантійські та арабські монети знайдені в трьох поселеннях  часів Київської Русі: на Княжій Горі поблизу Канева, де знаходилося місто Родень, у місті–фортеці Воїнь, що стояло на лівому березі Дніпра та біля с. Монастирок Канівського району. Приплив арабського монетного срібла знаменувало собою початок справжнього  грошового обігу на території України і Черкащини зокрема.

На цих землях крім слов’ян жили і тюркомовні племена – чорні клобуки. Вони несли прикордонну службу у києворуських князів. Великих руйнувань і змін зазнали населені пункти Черкащини впродовж багатьох століть під натиском орд і племен, зокрема тюркськомовної групи, які залишили пам’ять про ті нашестя в назвах населених пунктів, річок та урочищ.

Черкащина була у вирі подій і києво–європейського періоду. В цей час на території України відбувається піднесення Київської Русі. Наш край знаходився в межах Київської держави. Це були, як уже зазначалося, порубіжні землі.

 Володимир ГОНЧАРЕНКО

БЕЗ БАТЬКІВЩИНИ НАМ НЕ ЖИТЬ!

РУДКА – село Маньківського району. Заселення осади відносять до середини 18 століття. Рудка – це іржаве багно, болото. Саме від того, що поселення розташувалося біля такого багна, в якому поверхнева вода ніби береться іржою, утворює іржаву, руду від того воду, або як її ще називають „рудкою” і село назвали – Рудкою.

Володимир ГОНЧАРЕНКО

БЕЗ БАТЬКІВЩИНИ НАМ НЕ ЖИТЬ!

ПОТОКИ – село Катеринопільського району.

Ще називалося Мацевичова. Розташоване на правому березі річки Великої Висі, притоки річки Синюхи (басейн Південного Бугу), за 27 км від районного центру.

Перша згадка про село в документах належить до середини 18 століття. Л. Похилевич виводить походження назви Потоки від слова „потік” у формі множини – Потоки.

Перша назва – Мацевичове (від прізвища) вказує на означення місцевості, в даному випадку урочища Мацевичове, де з часом розташувався хутір під такою ж назвою, а далі й село, яке змінило свою назву на Потоки.

ТЕКУЧА – село Уманського району.

Розташоване на берегах  річки Ятрані та її притоки Текучої, за 25 км на південний схід від районного центру і залізничної станції Умань, за 10 км від автошляху Київ - Одеса. Село відоме з першої половини 18 століття. На території та поблизу  села  виявлено залишки  9 поселень, з низ 3 - трипільської культури, 2 – доби бронзи і  4 – черняхівської культури. Назва поселення виводиться від гідроніма – річки Текучої. За швидкоплиність течії в цьому місці.

Село Рудка Маньківського району утворилася в середині XVIII ст. Рудка – це іржаве багно, болото. Саме від того, що поселення розташовувалося біля такого багна, в якому поверхнева вода ніби береться іржою, утворює іржаву, „руду” воду і село назвали Рудкою.

Володимир ГОНЧАРЕНКО РУБАЇ

Володимир ГОНЧАРЕНКО

РУБАЇ

193

Чесно жити – досвід набувати,

Щоб від праці щастя справжнє мати.

Ти своєї долі свічку запали,

І темряву в житті зумієш подолати.

194

Умійте  виборювать щастя у долі,

Тоді вродить  жито на вашому полі.

Тоді буде легше у світі прожити,

Як скинете рабство нужди і сваволі.

195

Хто правду захища, той славу здобуває.

Хто совість продає, той кривді потурає.

Хто до людей іде, несе він щастя сніп,

Той щирістю й добром людей всіх звеселяє.

196

Не кожному дано кермом життя крутить,

Не кожному дано щасливо в світі жить.

Старанний може в мить до берега причалить,

Ледачий і своє життя занапастить.

Володимир ГОНЧАРЕНКО РУБАЇ

Володимир ГОНЧАРЕНКО

РУБАЇ

193

Чесно жити – досвід набувати,

Щоб від праці щастя справжнє мати.

Ти своєї долі свічку запали,

І темряву в житті зумієш подолати.

194

Умійте  виборювать щастя у долі,

Тоді вродить  жито на вашому полі.

Тоді буде легше у світі прожити,

Як скинете рабство нужди і сваволі.

195

Хто правду захища, той славу здобуває.

Хто совість продає, той кривді потурає.

Хто до людей іде, несе він щастя сніп,

Той щирістю й добром людей всіх звеселяє.

196

Не кожному дано кермом життя крутить,

Не кожному дано щасливо в світі жить.

Старанний може в мить до берега причалить,

Ледачий і своє життя занапастить.

Володимир ГОНЧАРЕНКО МОЛИТВА ЗА УБІЄННИХ І МУЧЕНИКІВ ВІЧНИХ У КРЕДИТНИХ СПІЛКАХ ПОСТРАЖДАЛИХ

Володимир ГОНЧАРЕНКО

МОЛИТВА ЗА УБІЄННИХ І МУЧЕНИКІВ ВІЧНИХ У КРЕДИТНИХ СПІЛКАХ ПОСТРАЖДАЛИХ

Великий гріх узяла на себе Верховна Рада України, прийнявши Закон „Про кредитні спілки”. В такий спосіб легалізувала шахрайські фінансові піраміди, які дали можливість шахраям обікрасти людей, в основному пенсіонерів, дітей війни, інвалідів, які повірили державним діячам, що кредитні спілки створюються з метою підтримання малого та середнього бізнесу, що дасть можливість оздоровити економіку України і посприяє зростанню добробуту українців.

Та не так сталося, як гадалося. Спритні шахраї, прикриваючись цим Законом, нагло обікрали український народ, довели його до жебрацтва. У кредитні спілки, повіривши депутатам та нашим урядовцям, понесли свої заощадження в основному найбідніший прошарок наших громадян, надіючись, що за ті відсотки, які обіцяли шахраї, хоч якось підтримати свою бідність.

Але у шахраїв не виявилося елементарної совісті. Вони загребли все. Не пожаліли ні стариків, ні калік, ні немічних, ні пенсіонерів, ні дітей війни. Масштаби шахрайства виявилися непомірно великими. Тільки на Черкащині пограбовано понад 42 тисячі людей майже на 700 мільйонів гривень. Від терзань, поневірянь по судах, та неможливості купити ліки і все найнеобхідніше для прожиття, померло більше тисячі людей.

Згідно Конституції України такі втрати повинна була компенсувати людям держава, яка не забезпечила належний контроль за діяльністю кредитних спілок. За вісім років держава навіть не встановила справжніх винуватців цієї широкомасштабної трагедії українців, хоч вони всі на виду. Не притягнула їх до відповідальності, не вжила заходів для забезпечення відшкодування шкоди. А отже і повинна була компенсувати втрати постраждалим за рахунок державного бюджету. Та, на жаль, не такою виявилася наша держава. Вона скоріше допомагає бандитам, а не простим громадянам України. А тому в нашій країні і творяться безчинства, грабежі, непомірна корупція і насильства. Залишається лише надіятися на Бога. Мабуть, не без сили Божої у мене й визріло бажання написати цю Молитву.

Володимир ГОНЧАРЕНКО

МОЛИТВА ЗА УБІЄННИХ І МУЧЕНИКІВ ВІЧНИХ У КРЕДИТНИХ СПІЛКАХ ПОСТРАЖДАЛИХ

Господи, ми, діти Твої, ім’ям Твоїм серця свої сповнюємо, голови до Тебе схиляємо. Ми в Україну нашу, Тобою створену, вічно вірили і віруємо. Дух Твій постійно в Україні витає, нас на справи добрі наставляє, здоров’я і розум наш постійно зцілює.

Та прийшли у край наш, вороги народу нашого навіженні. І сотворили лиха і підлості незбагненно великі. Людей наших, гірше катів лютих замордували, серед дня світлого дітей Твоїх, Господи, обікрали, на коліна жебрацтва і сваволі поставили. Кредитними спілками їх, шахраї ці назвали, і нас у них нечесними шляхами заманили, щоб нас і дітей наших до ниточки обікрасти, надміру насміятися.

Вони нас розіп’яли, як Сина Твого, Господи, Іроди прокляті розпинали. Так розіп’яли ці нелюди нас на Хресті праведному наші душі, що Тобі вічно належать. І допомагала пристрасно цьому іродству розпусному Верховна Рада України, прийнявши Закон України "Про кредитні спілки" і в такий спосіб допомогла шахраям і авантюристам обікрасти нас, відібравши в такий спосіб у нас кошти, які ми мали потратити на лікування і на потреби насущні щоденні наші аби протриматися на цій землі українській, яку так нещадно грабують злодії  навіженні наші, які звуться нині бізнесменами, а насправді - це бандити наглі, підлі і підступні, аморальні і ненаситні. Які кров нашу і піт наш перетворили у золоті злитки і долари та й поховали в офшорах потаємних заокеанських, а нас кинули в нужду і жебрацтво.

Отче наш! Прости, Господи, провини наші та провини батьків, дідів і прадідів наших. Спрямуй сили Твої, Господи, на подолання зла, в кредитних спілках заподіяних, шахраями і авантюристами, і депутатами Верховної Ради нашої, що гірше ката знущаються над нами бідними і нещасними. Покарай їх, Господи, карою непомірно великою, як того вони заслужили, порушуючи Заповіді Твої. А заслужили вони кари великої, бо із-за них тисячі людей передчасно померло невинних, не діждавшись повернення коштів своїх, кровно зароблених, щоб ліків собі придбати та продовжити життя своє, щоб ім’я Твоє Господи на Україні рідній нашій прославляти.

Спаси нас, Господи, інваліді і дітей війни, пенсіонерів і пристарілих, немічних і хворих, яких злодії ці обікрали, а велику частину з нас і на той світ передчасно відправили.

Господи, зціли душі їхні, спрямуй їх помисли на добрі справи, настанови розум їхній на те, щоб вони Закони справедливі у Верховній Раді приймали, які б нас від наруги шахраїв та катів наших захищали. Господи, звірства їхні і ненаситність непомірну укроти!

Хай злодіїв цих не буде на землі нашій, де пращури наші кров свою за волю і справедливість проливали. Прихили доброту свою, Господи, до людей простих, які трудом своїм створили всі багатства України, які до рук своїх загребущих і ненаситних ці нелюди прибрали.

Тільки Ти можеш молитву нашу почути і благословити Україну, вірних синів та дочок її на велику роботу в ім’я нашої єдиної і найдорожчої Батьківщини, рідної нашої України.

Спаси, Господи, тих, хто ображений несправедливо недобрими нелюдами цими, убережи сиріт, калік, немічних та вдовиць стражденних з дітьми їхніми та до свого могутнього і добродійного серця пригорни, їхні скромні бажання вдовольни.

Подай, Господи, ласку свою трудолюбивим і добродійним українцям. З’єднай нас у велику і сильну Україну, щоб усі українці, як рідні брати і сестри жили і славили Твоє ім’я, Господи, Величне і Вічне, як нині, так і повсякчас, і на віки вічні. Амінь!

За Твоєю волею і настановами Твоїми писав цю Молитву для людей чесних, які нечестивцями обікрадені у кредитних спілках шахраями і вічними ворогами людства добропорядного.

З вічною прихильністю і великою вдячністю Тобі, Господи, за всі благі діяння Твої на Землі нашій одвічній, Тобою створеній, щиро віруючий в істини Твої і правду Твою, низько голову свою схиляю. Твій вічний слуга і подвижник справ Твоїх великих, Володимир Гончаренко.

Молитва ця Самим Господом Богом підказана, з уст Його мудрих надихана мені, щоб я людям чесним і добрим передав.

 Володимир Гончаренко, член Національної Спілки журналістів України, голова ініціативної групи постраждалих у кредитних спілках Черкащини