Володимир ГОНЧАРЕНКО ЩАСЛИВІ ПРИСВЯТИ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
ЩАСЛИВІ ПРИСВЯТИ

ЩИРІ ВІТАННЯ ЛЕБЕДИНЦЯМ!

Лебединці мої, дорогі і вродливі,

З Новим роком вітаю і з світлим Різдвом.

Хай ростуть Ваші діти здорові й щасливі,

Хай їм доля всміхається сонця теплом.

Я радію за успіхи Ваші в навчанні,

Я радію, що сонце над вами сія.

Хай щастить молодим у палкому коханні,

Та здоров’я у старості всіх звеселя.

Головне, вірте в щастя, і щастя прибуде

Не здавайтесь на прикрощі в Вашім житті.

І завжди пам’ятайте, що добрі Ви люди,

Бог поможе долати усе на путі.

Пам’ятайте, що все на цім світі минає.

І не буде нічому назад вороття.

Та нехай же любов до села не згасає.

Тож любіть Лебедин, як колиску життя.

Ми у ньому росли, і жили, і раділи.

І купались у сріблі колгоспних ставків.

І ділити всі прикрощі й радощі вміли,

До порад прислухалися рідних батьків.

Хай любов до села, до батьків і до рідних

Не згасає ніколи у серці твоїм.

Я вітаю усіх і багатих, і бідних,

Будьте дружні і щирі в бажанні своїм.

Хай у Новому році багатство прибуде,

Нехай щастя щоденно вас всіх звеселя.

Хай усі лебединці щасливими будуть,

Хай родючими будуть всі ваші поля!

ГОНЧАРЕНКО КОЛОСОК СОРОК СЬОМИЙ ЦІКАВОЇ ТОПОНІМІЇ ЧЕРКАЩИНИ

 ГОНЧАРЕНКО
КОЛОСОК СОРОК СЬОМИЙ ЦІКАВОЇ ТОПОНІМІЇ ЧЕРКАЩИНИ

БУБНІВСЬКА СЛОБІДКА – с. Золотоніського району. Лежить у долині Дніпра, за 40 км від районного центру, за 9 км від залізничної станції Гладківщина. Уперше село згадується в 40-х роках 17 століття. Занесене воно на карті Г.Л. де Боплана (1650). Назва вказує на те, що першими поселенцями тут були вихідці з містечка Бубнова.

За іншою версією в основі назви лежить два слова: прізвище Бубнов, яке наклалося на назву села, і „слобідка”, на означення того, що поселення свого часу було звільнене на 20 років від податків. І почало називатися „Слобідкою”, тобто „вільним”. Разом ці слова дали назву селу – Бубнова Слобідка. Це означає, що ця  „Слобідка” була колись заснована першим поселенцем козаком Бубновим. 1666 року його жителі приєдналися до повстання Переяславського полку. 1693 року козаки на чолі з сотником Денисом Деркачем хоробро билися з татарами на річці Кодимі у складі тритисячного загону Семена Палія, наступного року разом з 20-ти тисячним козацьким загоном на Білгородщині.

1905 року в Бубновій Слобідці відбулися селянські виступи проти поміщиків. 568 жителів села захищали Батьківщину від німецько-фашистських загарбників, з них 213 нагороджено орденами й медалями. В пам’ять про 312 загиблих односельців встановлено пам’ятник. На околиці села збереглося городище періоду Київської Русі.

Володимир ГОНЧАРЕНКО КОЛОСОК СОРОК ШОСТИЙ ЦІКАВОЇ ТОПОНІМІЇ ЧЕРКАЩИНИ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
КОЛОСОК СОРОК ШОСТИЙ ЦІКАВОЇ ТОПОНІМІЇ ЧЕРКАЩИНИ

ЦІ ПРЕКРАСНІ СЛОБОДИ І СЛОБІДКИ

Хутори або села, які отримували пільги на певний період за домовленістю з землевласником, називалися слободами. Це були поселення в Київській Русі, на Україні в Х1-ХУ111 століттях, жителі яких тимчасово звільнялися від феодальних повинностей і податків, або частина міста, квартал, де жили люди однієї професії, національності і т. ін. Невеликі Слободи називалися Слобідками. Багато таких слобод і слобідок існувало й у нашому краї.

Збереглося це слово і в назвах поселень. Донині існують Бубнівська Слобідка Золотонішського, Вільшана-Слобідка та Корожова Слобода Уманського і Червона Слобода Черкаського районів.

Володимир ГОНЧАРЕНКО КОЛОСОК СОРОК ПЯТИЙ ЦІКАВОЇ ТОПОНІМІЇ ЧЕРКАЩИНИ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
КОЛОСОК СОРОК ПЯТИЙ ЦІКАВОЇ ТОПОНІМІЇ ЧЕРКАЩИНИ

ЦІ ПРЕКРАСНІ СЛОБОДИ І СЛОБІДКИ

Хутори або села, які отримували пільги на певний період за домовленістю з землевласником, називалися слободами. Це були поселення в Київській Русі, на Україні в Х1-ХУ111 століттях, жителі яких тимчасово звільнялися від феодальних повинностей і податків, або частина міста, квартал, де жили люди однієї професії, національності і т. ін. Невеликі Слободи називалися Слобідками. Багато таких слобод і слобідок існувало й у нашому краї.

Збереглося це слово і в назвах поселень. Донині існують Бубнівська Слобідка Золотонішського, Вільшана-Слобідка та Корожова Слобода Уманського і Червона Слобода Черкаського районів.

БУБНІВСЬКА СЛОБІДКА – с. Золотоніського району. Лежить у долині Дніпра, за 40 км від районного центру, за 9 км від залізничної станції Гладківщина. Уперше село згадується в 40-х роках 17 століття. Занесене воно на карті Г.Л. де Боплана (1650). Назва вказує на те, що першими поселенцями тут були вихідці з містечка Бубнова.

За іншою версією в основі назви лежить два слова: прізвище Бубнов, яке наклалося на назву села, і „слобідка”, на означення того, що поселення свого часу було звільнене на 20 років від податків. І почало називатися „Слобідкою”, тобто „вільним”. Разом ці слова дали назву селу – Бубнова Слобідка. Це означає, що ця  „Слобідка” була колись заснована першим поселенцем козаком Бубновим. 1666 року його жителі приєдналися до повстання Переяславського полку. 1693 року козаки на чолі з сотником Денисом Деркачем хоробро билися з татарами на річці Кодимі у складі тритисячного загону Семена Палія, наступного року разом з 20-ти тисячним козацьким загоном на Білгородщині.

1905 року в Бубновій Слобідці відбулися селянські виступи проти поміщиків. 568 жителів села захищали Батьківщину від німецько-фашистських загарбників, з них 213 нагороджено орденами й медалями. В пам’ять про 312 загиблих односельців встановлено пам’ятник. На околиці села збереглося городище періоду Київської Русі.

Володимир ГОНЧАРЕНКО КОЛОСОК СОРОК ЧЕТВЕРТИЙ ЦІКАВОЇ ТОПОНІМІЇ ЧЕРКАЩИНИ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
КОЛОСОК СОРОК ЧЕТВЕРТИЙ ЦІКАВОЇ ТОПОНІМІЇ ЧЕРКАЩИНИ

НОВОУКРАЇНКА – село Чорнобаївського району.

Розташоване  за 20 км від районного центру. Новоукраїнка утворена в 1956-60 роках 20 століття з села Матвіївки і хутора Павленків, перенесених з території Кременчуцького водоймища. Хутір Павленків відомий з кіннця 19 століття. Назва від того, першими поселенцями були там козаки за прізвищем Павленки. Назва села Новоукраїнка – нове українське село, тобто від того, що переселилися українці  на нове місце, то й село назвали – Новоукраїнкою.

Володимир ГОНЧАРЕНКО КОЛОСОК СОРОК ТРЕТІЙ ЦІКАВОЇ ТОПОНІМІЇ ЧЕРКАЩИНИ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
КОЛОСОК СОРОК ТРЕТІЙ ЦІКАВОЇ ТОПОНІМІЇ ЧЕРКАЩИНИ

АНТОНІВКА – село Уманського району.  Розташоване  на берегах річки Синиці, притоки Південного Бугу, за 35 км на південний захід від районного цетру і залізничної станції Умань та за 14 км від автошляху Київ – Одеса. Село відоме з першої половини 18 століття під назвою Антонівка Хощоватська. У деяких краєзнавців фігурує прізвище першого поселенця Антона Пересунька, поблизу господарства якого почали заселятися люди з навколишніх сіл. 1921 року в селі організована перша в Уманському повіті комуна ім. В. І. Леніна. В селі було встановлено пам’ятники В.І. Леніну та воїнам, які полягли в бою 10 березня 1944 року під час визволення Антонівки від німецько–фашистських загарбників, а також погруддя Ф. Е. Дзержинськкого. Походження назви села пов’язують з першим поселенцем Антоном. Слово antao, anteo з грецької „вступаю в бій”. За легендами та переказами з метою захисту від татарської навали село утворене козаками як оборонний рубіж з невеликим поселенням. Дехто схильний виводити назву села від фруктового дерева – яблуні  антонівки. Але це надто довільне трактування, бо сорти цих яблук можна зустріти по всій території України. Скоріше – від імені першого поселенця Антона, тобто від антропоніма – Антін. 

АНТОНІВКА – село Шполянського району.  Розташоване за 22 км від районного центру і залізничної станції Шпола. Час заснування відноситься до 18 століття. Існує кілька версій щодо походження назви села. Одна з них – походить від антропоніма першого поселенця Антона, інша – від сорту яблуні, одне з фруктових дерев. Антін – ім’я з грецької „купую”, „беру участь в торгах”. За народними переказами, назва походить від імені козака Антона, який у кінці  17 століття збудував хатину, біля якої почали зводити житла інші поселенці. Назва утворена від антропоніма Антін за допомогою суфікса –івк(а). 272 жителі села брали участь у Великій Вітчизняній війні, з них 102 нагороджені орденами і медалями СРСР. Уродженцю села В. Г. Тирсі присвоєно звання Герой Радянського Союзу. На честь 160 односельчан, які загинули в боях з фашистами, споруджено обеліск Слави.

Село засновано в кін. XVII ст. на річці Товмач. За переказом назва села пішла від імені його засновника козака Антонія, який побудував там свою хату. Згодом біля нього оселилися й інші поселенці.

За радянських часів в селі працював колгосп „Дружба”, що використовував 3,6 тис. га сільськогосподарських угідь, у тому числі 3,4 га орної землі. Виробничий напрям господарства був зерново–тваринницький. За високі показники у вирощуванні високих урожаїв орденами і медалями станом на 1972 рік було нагороджено 51 чоловік, а комбайнер І. К. Люлько – орденом Леніна.

Станом на 1972 рік в селі працювала середня школа, де навчалось 333 учні, клуб на 250 місць, бібліотека з книжковим фондом 8,4 тисяч примірників, дільнича лікарня на 25 ліжок. Було 50 комуністів і 57 комсомольців.

АНТОНІНА – село Монастирищенського району. За переказами назва села походить від жіночого антропоніма – Антоніна.  Це із втікачів від польсько–шляхетського поневолення, яка разом з сім’єю поселилася  в цих краях. Невдовзі чоловік помер. Щоб мати хоч якийсь прихисток від недолі та прогодувати дітей, займалася знахарством. Вона зналася на лікарських  травах, лікувала людей і добре була відома в усій окрузі. Багато  хворих  зверталися до неї. Коли в когось виникала потреба лікуватися, то говорили: „ Поїхали чи пішли до Антоніни”. Поблизу її садиби почали селитися інші. Від імені цієї знахарки–цілительки і село почали  називати Антоніна. Так ім’я жінки наклалося на назву поселення. Похідні імена від Антоніни – Антося, Антосенька, Антосечка, Антоська, Тоня, Тонечка,  Тося, Тосенька. За іншою версіє, чоловік, що першим  поселився в цих місцях, дуже любив свою дружину і свій хутір назвав її ім’ям – Антоніна.

 АПОЛЯНКА – село Уманського району. Засноване у 18 столітті. За переказами село мало назву Полянка, бо виникло серед лісу на галявині. Розповідають, що управитель маєтків магната Потоцького визнав за краще  перейменувати  село, назвавши його  не від полянки, на якій воно розташувалося, а від Аполона. Аполон, Феб – син Зевса, один із олімпійських Богів. Сприяв музиці, згодом будівник, засновник міст, оборонець тих, хто переселяється на нові місця. З колишнього лісового масиву нині залишилося лише три невеличкі ділянки, на відрогах балки біля річки Ревухи.

АШАНІВКА – село Драбівського району. Відоме з 18 століття. Походження назви дехто виводить від тюркського – „асі” – гірке поле. В цих краях на полях раніше росло багато полину, який важко було вивести. В часи татаро–монгольської навали пришельці за цю гіркоту полів й село назвали „ Асанівка” гірке поселення, гірке село. З часом назва знайшла місцевий варіант його вимови – Ашанівка. Так з гіркого польового полину утворилася назва села. Так само, як дехто витводить назву3 поселення Борщагівка, яке утворилося за допомогою слова, похідного від страви та утворене за допомогою суфікса – івк. Але все це  думки й здогадки місцевих  .

Володимир ГОНЧАРЕНКО КОЛОСОК СОРОК ДРУГИЙ ЦІКАВОЇ ТОПОНІМІЇ ЧЕРКАЩИНИ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
КОЛОСОК СОРОК ДРУГИЙ ЦІКАВОЇ ТОПОНІМІЇ ЧЕРКАЩИНИ

НОВОУКРАЇНКА – село Катеринопільського району. Село почало забудовуватися на цьому місці ще в кінці 19 століття. Були спочатку поодинокі господарства, які поступово в результаті розбудови об’єдналися в одне село, якому й дали назву Новоукраїнка. Назва села дуже прозора. Таких поселень у нас в Україні понад 50.

Володимир ГОНЧАРЕНКО "ПРАВДА НАШОГО ЖИТТЯ"

ВОЛОДИМИР ГОНЧАРЕНКО

ПРАВДА

НАШОГО

ЖИТТЯ

(за народними мотивами)

Черкаси

Видавництво

«Інлес»

2013

ББК  86 ( Укр ) 6–7

Г 65

Гончаренко Володимир Андрійович

„Правда нашого життя»”

(за народними мотивами)

Черкаси. „Інлес”. – 2013. – 16 с.

Під впливом усної народної творчості, яку автор ось уже півстоліття ретельно збирає,  він створює і свої зразки поетичних творів.

Спостерігаючи за життям нашої політичної еліти, він і створив цю невеличку поему,яка й передає певний колорит життєвих подій, що відбуваються у нашому житті.

Як це вийшло, нехай судить читач.

Книга виходить в авторській редакції

ISBN 966 – 7245 – 19– 5

© Володимир Гончаренко, 2013

© Видавництво „Інлес”, 20013

ПРАВДА НАШОГО ЖИТТЯ

(За народними мотивами)

Хоч народ у нас завзятий,

Говорить про це дарма.

І земля наша багата,

А добробуту нема.

Всі заводи працювали,

І заможніло село.

В космос ми уже літали,

А порядку не було.

І наука, i культура,

І освіта в нас була,

Тільки зрадницька натура

Все під  себе підгребла.

«Заведем порядок новий

Не порушивши основ!» –

І почав перебудову

Плямовидий – Горбачов.

Тож добряче потрудився

Він на  радість ворогам.

І в країні учинився

Найбездарніший  бедлам.

І відчувши враз  нагоду,

Заваливши комунізм,

Підтаскав свою «свободу»

Наглий пан –   капіталізм.

Всяк бандит відчув свободу,

Бо простому люду –  зась.

Проти рідного народу

Уся нечисть піднялась.

Словоблудівці салонні,

І бандити, й шaxpaї,

Візитери  закордонні,

Надто власні буржуї.

І стоврив уже загати

Ненажерливий кагал,

Тих, немовби й «демократів»,

Наяву ж «націонал»:

«Бо порядку бракувало

У совіцькій тій землі

Поїдали наше сало

Проклятющі москалі!

В нас садки квітують рясно,

Є пшениця, цукор, сталь..

І усе б було прекрасно,

Коли б зник отой москаль.

Коли б стали незалежні

Та щоб  вільні ще були,

То, мабуть, ми як норвежці,

Чи як шведи б зажили.

Бо імперія нас душить,

І дихнути не дає.

І культуру нашу сушить,

І природу нам псує.

Клята планова система

Все гнітить виробника.

Коли житимем окремо,

Тоді втнемо гопака!

Одягнувши шаровари,

Прокладем до ринку путь,

Тоді з  Заходу доляри

Нам рікою попливуть.

Лише станем суверенні –

Зразу втрапим прямо в рай.

І навіщо тi пельмені,

Нам вареники давай!»

Доки ми галасували,

Навалилася чума,

І пельмені позникали,

І вареників чортма.

А із Заходу нам радять:

У такий скрутний момент,

Щоб налагодить порядок,

Нам потрібний президент.

Тоді гарний для народу

Він порядок заведе:

Паничам земля й заводи,

Людям – з носа що спаде.

За велінням тоді панським

До синяво-жовтих рук

Булаву узяв гетьманську

Перевертенець Кравчук.

І зібрав під  лихоліттям

Цей гетьманчик, пан чи князь

Вашингтонське усе сміття

I Оттави бруд і грязь.

«Вже пора кінчать розмови,

Комунякам до нас –  зась!»

І тут панська розбудова,

Як і слід, розпочалась.

Та спасибі й Рух «народний»,

Допоміг, те знає всяк,

Бо який тепер свободний

 Український наш козак!

I хоч наша с..пина гола,

В животі чомусь бурчить,

Так ми ж маєм Чорновола –

Biн нас розуму навчить!

І на все, що нас єднає,

Мов важкий тупий таран,

Подались в атаку Заєць,

І Жулинський, і Мовчан.

І тепер вже не до сала.

Нам лишитися б живим.

Все ущент розруйнували

Пан Пинзеник з Лановим.

І від Сяну, і до Дону

Нацкультура ожива:

Сексо-шопи та ікони,

А все інше –  трин – трава.

А від Cyм і до Одеси

Буржуїв новітніх–  тьма,

Усе «вольво» й «мерседеси»,

Та порядку лиш нема.

Попри всенькі обіцянки,

Все ж нема порядку тут,

То, можливо, добрі янкі

В нас порядок наведуть?

І одержавши од Буша

Указівку, що робить,

Наш Кравчук подався в Пущу

Щоб на трьох «сообразить».

От і маєм те, що маєм,

Хоч хліби сухі жуєм,

Хоч порядку і немаєм,

Незалежність зате є!

Тут би треба гнати чвалом,

Так такий ставсь поворот:

Вже оговтався помалу

Наш обдурений народ,

Стусана він дав такого

Кравчуку, аж загуло!

А порядку, як такого,

Все ж нема, як не було.

І тоді заправив новий

Президентик – пан Кучма.

І Укази, і промови?

А порядку все ж нема.

Доки вiн усім підпанкам

Щедро крісла роздавав,

Свої  власні обіцянки

Він потрохи забував.

Розібрався овидно,

Будувать що треба нам,

Щоби люди стали бидлом,

А лафа була панам.

В тих америках – європах

Недаремно хліб їдять:

Президент Кучма второпав,

Що нам треба будувать!

І «Програму» загадали,

Щоб пустити в оборот,

Бо іще ж недограбували

Обікрадений народ.

А «культурні підприємці»

Ще не всеньке загребли,

Вони землю іноземцям

Нашу ще не продали.

На своє Кучма поставив,

Бо  можливість таку мав:

Все дружкам він роздержавив

Та при – ва – ти – зу - вав.

I складав яку  завгодно

Ціну він на хліб без слів,

Бо таке той  Міжнародний

Нам Валютний фонд звелів.

Вже в кишенях гривня дзенька,

І нових ждемо обнов.

Для  Павлуші Лазаренка

І для Юлі час прийшов.

Дай же, Боже, правди й віри,

Щоби сльози не лились,

Бо грабунки вже без міри

В Україні почались.

Пана Гетьмана убили,

Уже й Щербаня нема.

Набирає собі сили

На наступний строк Кучма.

І Гонгадзе труп знаходять,

І загинув Чорновіл.

І новітні тіні бродять

У трущобах міст і сіл.

А для тих, що не добили,

У лісах луна «Ура!»

То гуртує свої сили

Новоявлена «Пора».

Це для славної Європи,

Яка рада аж до сліз,

Зметемо всім ненависний

Тричі проклятий кучмізм.

Тож народ наш мудролобий

Вже на Ющенка кива:

Той усе нам миттю зробить –

В нього мудра голова.

Раптом все заворушилось,

На майдані люд  кипить.

Трішки зовсім залишилось, –

У хоромах будем жить.

Буде Ющенко в нас Богом,

Юля теж там не дарма.

Поспішає на підмогу

Європейська вся чума.

Барабани бיִють на сполох,

Пан Кваснеський над усе.

Діоксином пахне молодь,

Що від Ющенка несе.

Мабуть, тонна діоксину

Морду Ющенку псує.

На підмогу Катерину,

Нам Америка дає.

Вся Європа на підмогу…

Барабани бיִють. Біда.

Буш молодший нам дорогу

У майбутнє проклада.

На майдані воду мутить

Пан Мороз. Він зна своє.

Мельничека плівки крутить,

Обіцянки роздає.

Нас багато, нас багато

Бיִють у бочки бочкарі.

Нас донецьким не здолати,

Кучму геть  за наш поріг.

Юлю, Юлічку подати,

Богом Ющенка обрати,

Банду Януса за грати,

Всіх донецьких у тюрму.

Юля збродом верховодить,

Її люблять тут без меж.

Порошенка тінь тут бродить,

Каськів із Томенком теж.

Хтось Верховну Раду взять

Верховодам радить.

Клятву вже хвилин за пיִять

Ющенко провадить.

Тільки, що за суєта?

Треба ж таке збуться.

Чути – Біблія не та,

На якій клянуться.

Доки Біблію міняли,

Суд Верховний виніс суть.

І оранжевим проклали

До вершин провладних путь.

Третій тур, як на біду,

Нам прорік Ярема.

Тільки довго до ладу

Нам іти ще треба.

І не скажеш, що дарма

Наші нерви рвали.

Бо за місяць чи за два

Ющенка обрали.

Юля перший помічник,

Не сказати всує.

Всі зарплати лиш беруть,

А вона працює.

Президент новий прийшов

Кажуть з діоксину.

І лікують знов і знов,

Й пестять, мов дитину.

Вся Європа тут як тут,

Не за їхні ж гроші.

Все аналізи беруть

Лікарі хороші.

На обличчі всі бугрі

Ющенку рівняють.

Тут  Європи лікарі

Добре заробляють.

Та в панка погорда є.

Хоч у нас руїни.

Він для натовпу стає

Богом України.

Ось пройшли пיִять літ таки –

Добре ж керували,

Раду нашу ці ділки

Не раз закривали.

Кидать гроші – не біда,

Із людської жмені.

Їм це суща ярунда, –

Це ж не їх кишені.

 Люд заробить на панків,

Шахраїв домашніх.

Наплодили ж цих ділків,

Гордих та поважних.

Знову Янус на біду,

Лізе керувати.

Змів він Ющенка орду,

Юлічку ж – за грати.

І замкнувся Юлін круг –

І немає вміння.

Яценюк – партійний друг.

Взяв бразди правління.

Віктор Ю… хова сліди,

Звів народу ж масу.

Втік, незвідано куди,

 Вкрав партійну касу.

Що ж лишається для нас,

Азарова  славить.

Нас веде він на  Парнас,

Тільки зашморг  давить.

Дні в Арбузова круті  –

З валютою бореться.

Скоро станемо не ті,

Як Європі скориться.

----------------------------

Терпім, і нам вже дуже  скоро,

Зелений запровадять «бакс»,

Бо ж, вчителі в нас мудрі – Сорос,

Бжезінський і Джефрі Сакс.

Валютний фонд нас жить навчить –

На це надію майте.

І гасло знов у нас звучить.

«Подайте, не минайте!»

Якщо ж ми змушені чекати

Подачок із таємних рук,

То будем мати результати

Які приніс нам пан Кравчук.

Ну, що ж, сю чашу кажуть нині

Велить нам доля пить до дна.

Якщо не вмерла Україна,

То нині вже вона кона.

«Та нi, вона повік не згине,

Брехня, вона – іще  жива!»

Із уст трудящої людини

Ще прозвучать гучні слова.

І буде в світі вона  славна

Й такою буде на віки,

Коли кермо своє державне

До рук візьмуть трудівники.

Вони тоді в лакузів панських

Всю владу знову відберуть,

В своїй землі, землі радянській,

Порядок новий наведуть!

ББК  86 ( Укр ) 6–7

Г 65

Гончаренко Володимир Андрійович

„Правда нашого життя»”

(за народними мотивами)

Черкаси. „Інлес”. – 2013. – 16 с.

Під впливом усної народної творчості, яку автор ось уже півстоліття ретельно збирає,  він створює і свої зразки поетичних творів.

Спостерігаючи за життям нашої політичної еліти, він і написав цю невеличку поему, яка й передає певний колорит життєвих подій, що відбуваються у нашому житті.

Як це вийшло, нехай судить читач.

Книга виходить в авторській редакції

Здано до набору 07.11. 2013.

Підписано до друку 03. 12 2013.

Формат  60/84/16.

Умовн. Друк. Арк.. 0,5.

Обл. вид.арк. 0,1.