Володимир ГОНЧАРЕНКО КОЛОСОК СОРОК ТРЕТІЙ ЦІКАВОЇ ТОПОНІМІЇ ЧЕРКАЩИНИ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
КОЛОСОК СОРОК ТРЕТІЙ ЦІКАВОЇ ТОПОНІМІЇ ЧЕРКАЩИНИ

АНТОНІВКА – село Уманського району.  Розташоване  на берегах річки Синиці, притоки Південного Бугу, за 35 км на південний захід від районного цетру і залізничної станції Умань та за 14 км від автошляху Київ – Одеса. Село відоме з першої половини 18 століття під назвою Антонівка Хощоватська. У деяких краєзнавців фігурує прізвище першого поселенця Антона Пересунька, поблизу господарства якого почали заселятися люди з навколишніх сіл. 1921 року в селі організована перша в Уманському повіті комуна ім. В. І. Леніна. В селі було встановлено пам’ятники В.І. Леніну та воїнам, які полягли в бою 10 березня 1944 року під час визволення Антонівки від німецько–фашистських загарбників, а також погруддя Ф. Е. Дзержинськкого. Походження назви села пов’язують з першим поселенцем Антоном. Слово antao, anteo з грецької „вступаю в бій”. За легендами та переказами з метою захисту від татарської навали село утворене козаками як оборонний рубіж з невеликим поселенням. Дехто схильний виводити назву села від фруктового дерева – яблуні  антонівки. Але це надто довільне трактування, бо сорти цих яблук можна зустріти по всій території України. Скоріше – від імені першого поселенця Антона, тобто від антропоніма – Антін. 

АНТОНІВКА – село Шполянського району.  Розташоване за 22 км від районного центру і залізничної станції Шпола. Час заснування відноситься до 18 століття. Існує кілька версій щодо походження назви села. Одна з них – походить від антропоніма першого поселенця Антона, інша – від сорту яблуні, одне з фруктових дерев. Антін – ім’я з грецької „купую”, „беру участь в торгах”. За народними переказами, назва походить від імені козака Антона, який у кінці  17 століття збудував хатину, біля якої почали зводити житла інші поселенці. Назва утворена від антропоніма Антін за допомогою суфікса –івк(а). 272 жителі села брали участь у Великій Вітчизняній війні, з них 102 нагороджені орденами і медалями СРСР. Уродженцю села В. Г. Тирсі присвоєно звання Герой Радянського Союзу. На честь 160 односельчан, які загинули в боях з фашистами, споруджено обеліск Слави.

Село засновано в кін. XVII ст. на річці Товмач. За переказом назва села пішла від імені його засновника козака Антонія, який побудував там свою хату. Згодом біля нього оселилися й інші поселенці.

За радянських часів в селі працював колгосп „Дружба”, що використовував 3,6 тис. га сільськогосподарських угідь, у тому числі 3,4 га орної землі. Виробничий напрям господарства був зерново–тваринницький. За високі показники у вирощуванні високих урожаїв орденами і медалями станом на 1972 рік було нагороджено 51 чоловік, а комбайнер І. К. Люлько – орденом Леніна.

Станом на 1972 рік в селі працювала середня школа, де навчалось 333 учні, клуб на 250 місць, бібліотека з книжковим фондом 8,4 тисяч примірників, дільнича лікарня на 25 ліжок. Було 50 комуністів і 57 комсомольців.

АНТОНІНА – село Монастирищенського району. За переказами назва села походить від жіночого антропоніма – Антоніна.  Це із втікачів від польсько–шляхетського поневолення, яка разом з сім’єю поселилася  в цих краях. Невдовзі чоловік помер. Щоб мати хоч якийсь прихисток від недолі та прогодувати дітей, займалася знахарством. Вона зналася на лікарських  травах, лікувала людей і добре була відома в усій окрузі. Багато  хворих  зверталися до неї. Коли в когось виникала потреба лікуватися, то говорили: „ Поїхали чи пішли до Антоніни”. Поблизу її садиби почали селитися інші. Від імені цієї знахарки–цілительки і село почали  називати Антоніна. Так ім’я жінки наклалося на назву поселення. Похідні імена від Антоніни – Антося, Антосенька, Антосечка, Антоська, Тоня, Тонечка,  Тося, Тосенька. За іншою версіє, чоловік, що першим  поселився в цих місцях, дуже любив свою дружину і свій хутір назвав її ім’ям – Антоніна.

 АПОЛЯНКА – село Уманського району. Засноване у 18 столітті. За переказами село мало назву Полянка, бо виникло серед лісу на галявині. Розповідають, що управитель маєтків магната Потоцького визнав за краще  перейменувати  село, назвавши його  не від полянки, на якій воно розташувалося, а від Аполона. Аполон, Феб – син Зевса, один із олімпійських Богів. Сприяв музиці, згодом будівник, засновник міст, оборонець тих, хто переселяється на нові місця. З колишнього лісового масиву нині залишилося лише три невеличкі ділянки, на відрогах балки біля річки Ревухи.

АШАНІВКА – село Драбівського району. Відоме з 18 століття. Походження назви дехто виводить від тюркського – „асі” – гірке поле. В цих краях на полях раніше росло багато полину, який важко було вивести. В часи татаро–монгольської навали пришельці за цю гіркоту полів й село назвали „ Асанівка” гірке поселення, гірке село. З часом назва знайшла місцевий варіант його вимови – Ашанівка. Так з гіркого польового полину утворилася назва села. Так само, як дехто витводить назву3 поселення Борщагівка, яке утворилося за допомогою слова, похідного від страви та утворене за допомогою суфікса – івк. Але все це  думки й здогадки місцевих  .