Володимир ГОНЧАРЕНКО
ТВОРЮ ДОБРО, А ЗНАЧИТЬ Я ЖИВУ
ЗОЛОТОНОШКА – річка, гідронім
староруський. Річка Золотоношка, або вірніше та заболочена долина, якою вона
колись текла, розпочинається за околицею Бирлівки, прямує до сіл Первомайщина,
Золотоношка, Криштопівка, звертає до Драбова, підходить до городів у
Михайлівці, Павлівщині, милує очі трудівників Великого Хутора.
Далі ж річка
звивистою стрічкою поспішає землями Золотоніського району до Дніпра, давши
„золоту” назву місту Золотоноша.
Та звідки ж
ця назва? Питання не зовсім вивчене. Є кілька легенд, що побутують серед
краєзнавців.
За однією з
них – від золотого дна. Інша, що сюди, у місто над Дніпром звозили золото людей
з навколишніх сіл. Але де взялося б у бідних селян золото? Це ще непросте
питання.
Вірогідніше,
що податки, які збирали багачі, тутешні князі перепродували і купляли за нього
золото, що потім переправлялося до Польщі та інших столиць пришельців-варварів.
За іншою
версією – золото втопили татари, тікаючи від переслідувань руських воїнів.
Ще за однією
легендою – золото в цих важкодоступних
місцях і надто в заплаві річки Золотоношки ховали запорозькі козаки після
вдалих походів. Золотоноша – назва, якою користувався Боплан і яку він заніс на
свою карту.
Назва річки
виникла, мабуть, ще за часів Київської Русі. У древніх літописах згадується „істоноша”:
татарове же в том часе повергоша копя
своя і побегоша за реку Вожю, а наші за імі, бючі іхь, секучі і колючі, і
убіваша іхь множество, а і наш в реце істонаша (ПСРЛ. Т. 15. вип.. 1 столбеці
134-136).
Можна зробити
висновок, що в річці не золото втонуло, а зло в образі татар тонаша, тобто
втонуло „зло” (татари). Це могло трапитися і 992 року і 1060 року. Та якби там
не було, але від „золотих” подій нам залишилася лише назва річки Золотоношка та
ім’я славного нашого міста - Золотоноші.
