Володимир ГОНЧАРЕНКО ТВОРЮ ДОБРО, А ЗНАЧИТЬ Я ЖИВУ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
ТВОРЮ ДОБРО, А ЗНАЧИТЬ Я ЖИВУ

ЗОЛОТОНОШКА – річка, гідронім староруський. Річка Золотоношка, або вірніше та заболочена долина, якою вона колись текла, розпочинається за околицею Бирлівки, прямує до сіл Первомайщина, Золотоношка, Криштопівка, звертає до Драбова, підходить до городів у Михайлівці, Павлівщині, милує очі трудівників Великого Хутора.

Далі ж річка звивистою стрічкою поспішає землями Золотоніського району до Дніпра, давши „золоту” назву місту Золотоноша.

Та звідки ж ця назва? Питання не зовсім вивчене. Є кілька легенд, що побутують серед краєзнавців.

За однією з них – від золотого дна. Інша, що сюди, у місто над Дніпром звозили золото людей з навколишніх сіл. Але де взялося б у бідних селян золото? Це ще непросте питання.

Вірогідніше, що податки, які збирали багачі, тутешні князі перепродували і купляли за нього золото, що потім переправлялося до Польщі та інших столиць пришельців-варварів.

За іншою версією – золото втопили татари, тікаючи від переслідувань руських воїнів.

Ще за однією легендою – золото в цих  важкодоступних місцях і надто в заплаві річки Золотоношки ховали запорозькі козаки після вдалих походів. Золотоноша – назва, якою користувався Боплан і яку він заніс на свою карту.

Назва річки виникла, мабуть, ще за часів Київської Русі. У древніх літописах згадується „істоноша”: татарове же в том часе повергоша  копя своя і побегоша за реку Вожю, а наші за імі, бючі іхь, секучі і колючі, і убіваша іхь множество, а і наш в реце істонаша (ПСРЛ. Т. 15. вип.. 1 столбеці 134-136).

Можна зробити висновок, що в річці не золото втонуло, а зло в образі татар тонаша, тобто втонуло „зло” (татари). Це могло трапитися і 992 року і 1060 року. Та якби там не було, але від „золотих” подій нам залишилася лише назва річки Золотоношка та ім’я славного нашого міста - Золотоноші.