Володимир ГОНЧАРЕНКО ЛЮБЛЮ ЧЕРКАЩИНУ Я СЕРЦЕМ І ДУШЕЮ, І БУДУ ВІЧНО ЖИТЬ , ЯК ТА ВОЛОШКА, З НЕЮ!

Володимир ГОНЧАРЕНКО
ЛЮБЛЮ ЧЕРКАЩИНУ Я СЕРЦЕМ І ДУШЕЮ,
І БУДУ ВІЧНО ЖИТЬ , ЯК ТА ВОЛОШКА, З НЕЮ!

ЧЕРВОНЕ – селище Смілянського району. Засноване у 19 столітті. Розташоване поблизу річки Гнилий Ташлик. Червоний колір наш народ полюбляє, бо це яскравий, виразний, пломінкий, гарячий  колір. Тож і назви своїм поселенням часто дає „червоні”, гарні.

Палає серце,

Червоніє совість

За зраду тих,

Хто виміняв собі

Життя веселе

І душі святковість,

Що інші здобували в боротьбі.

ЧЕРВОНЕ – село Тальнівського району. Час заснування відносять на середину 19 століття. Неподалік від річки Гірський Тікич.

Назва села засвідчує те, що народ наш з могутньою своєю душею із споконвічною закоханістю в рідну природу, шукає утаємничену красу там, де живе, і  розташовує свої поселення у мальовничих місцях, де і дихати легко, і співати ніжно і трепетно, так, щоб дух захоплювало. І місця ті обожнює, називає їх прекрасними іменами.

При цьому фіксує на карті своєї історії, на карті свого буття імена справжніх героїв і подвижників, тих, хто вкладали свій розум і фізичну працю, щоб розквітав рідний край, щоб множилася краса наших золотих нив, щоб села були гарними і величавими.

І назви ці іноді дивовижні, утаємничені, в яких ховається принада нашої української душі, нашої мудрості. І кожен українець хоче приголубити кожну квітку, кожну стежину, поруч з якою виріс і не раз поколов свої ноги об життєві колючки. Але він ніколи не скаржився на свою долю, на свою участь у цьому житті. Для нього рідна земля була найсвятіша, найпрекрасніша – гарна, красна, червона. Ось чому червоніють на нашій карті такі села, яким і є наше село – Червоне.

У червоному платті,

Мов мак на долоні,

Намагається долю

Свою наздогнать.

А назустріч літа,

Як ошпарені коні,

Із майбутнього прудко

До неї біжать.

Володимир Гончаренко