Володимир ГОНЧАРЕНКО
ВСЕ СУЄТА В ЖИТТЯ
105
Все суєта в житті,
як скаже нам мудрець.
Чи кривді на землі колись прийде кінець?
У Всесвіт подивись, – йому нема кінця.
Чи ж має рай кінець у нашого Творця?
106
Виправдовують люди, що Бог так зробив,
Щоб тупий і бездарний щасливіше жив.
Так навіщо ж тупих він намножив на світі?
Щоб мудрець їх постійно чеснотам учив?
107
Якби берегли люди землю свою
У праці щоденній – не тільки в бою.
Якою
прекрасною б мали планету,
Було б на цім
світі, неначе в раю.
108
Багато дали нам Боги на цім світі,
Хто голий – щасливий, нещасні – хто вдіті.
У праці щоденній себе поважаєм.
Хто любить людей, розцвітають, як квіти.
109
Коли світ
заніміє і втратить мене,
Коли голову
смерть невблаганна зітне.
Ви прийдіть і
вклоніться землі, де спочину,
Посумуйте, що коло скінчилось земне.
110
Тільки праця
борцям намічає мету,
Багачам і жадобі
– одну суєту.
Хто правдиво
приходить народу служити,
Той в народному
серці завди буде жити.
111
Життя – стрімка ріка людських надій,
Думок, палких бажань і щирих мрій,
Уперто вертимо ми вічності колеса,
Та відступать назад ніколи не посмій.
112
Не вберіг я себе в круговерті життя.
Не прожив, як годиться, його допуття.
До народу долаючи вічну дорогу –
Трачу розум, і сили, й палкі почуття.
Немає коментарів:
Дописати коментар