ТВОЯ БАТЬКІВЩИНА В РАЮ
КОНЕЛЬСЬКІ ХУТОРИ –
Жашківського району.
Розташовані на берегах річки Конелки. Поселення відомі з
другої половини 17 століття, як окремі одноосібні господарства, які виникали на
вільних землях на обох берегах річки Конелки і утворили хутори. Назва –
від місця розташування хуторів – поблизу річки Конелки. Звідси й Конельські
хутори.
Поблизу річки Гірський Тікич розташоване і село Коритня
Монастирищенського району. А тому назву села виводять від слова „корито”,
яке часто вживається у значенні „русло річки”. Село утворилося з
хуторів наприкінці XVIII ст. і спочатку називалося Коритнянські Хутори.
КОРИТНЯ – село
Монастирищенського району.
Розташоване за 18 км на північний захід від районного центру та 10 км від залізничної станції Монастирище. Поблизу
села протікає річка Гірський Тікич. А тому назву села виводять від слова
„корито”, яке часто вживається у значенні
„русло річки”.
Село утворилося з хуторів наприкінці 18 століття. Спочатку
воно називалося Коритнянськими хуторами.
В роки Великої Вітчизняної війни в Коритні діяли підпільна група, очолювана П. П. Янишевським
та підпільна комсомольська організація під керівництвом М. П. Прудиуса.
За досягнення у праці 58 трудівників села відзначено
орденами і медалями. Телятниці П. Ф. Лазаренко присвоєно звання Героя
Соціалістичної Праці. Уродженцем села є
український поет З. В. Гончарук .
МАЛИЙ РЖАВЕЦЬ – село Канівського району.
Розташоване неподалік річки Росави. „Ржавець” – це іржава
річка, іржаве болото. Справді в деяких місцях на берегах Росави біля с.
Малого Ржавця помітні нальоти ржавчини. Слово „малий” додавали, щоб
розрізнити це село, менше за розмірами, від його
тезки – Великого Ржавця (на правому березі). Згодом вирішили позбавитися
паралелізму в цих назвах перейменуванням
Великого Ржавця у Полствин.
ВЕЛИКИЙ РЖАВЕЦЬ –село Канівського
району.
Мало кілька назв – Ржавець, Повстин (нині Полствин). Розташоване на річці Росаві, за 16 км від райцентру, за 25
від залізничної станції Таганча. В історичних документах село вперше згадується
у 15 столітті. А точніше близько 1455 року, коли Київський князь Олелько
Володимирович пожалував „це місто в полі на Росаві” своєму вірному слузі Олехну
Сохновичу. Із смертю останнього чоловічого представника цього роду, володіння Олехновичів були
поділені між двома сестрами – 1498 рік. Великий Ржавець дістався Орині
Сеньковій Суданській (Архів Пісоченський, стор. 400-401).
Назва походить від червонувато-бурого
забарвлення води в річці поблизу села, а тому й селу дали назву від цієї,
схожої на ржавчину, води – Великий Ржавець або просто Ржавець.
У першій половині 19 століття у Великому Ржавці відкрився філіал
таганчанської мануфактури. Де окрім фарбування готового сукна (повсті),
доводили його до високої кондиції. Ще й заготовляли вовну, чесали її та
готували пряжу. Отже, переважна
більшість мешканців села займалася виробництвом сукна. Від слова „повсть”
пішла друга назва села Полствин.
Тривалий час назви Великий Ржавець і Полствин вживалися паралельно. У
роки Великої Вітчизняної війни в селі діяла підпільна група на чолі з учителем
місцевої школи С. П. Хорольським. У липні 1943 року група влилася до
партизанського загону К. К. Солодченка.
За героїзм і мужність, виявлені на фронтах війни 222 жителі села нагороджені
орденами і медалями, у тому числі 12 за участь у партизанському русі. У Великому
Ржавці, нині Полствині виявлено поселення трипільської культури та
городище часів Київської Русі.
ПОТОКИ – село Катеринопільського району.
Ще називалося Мацевичова. Розташоване
на правому березі річки Великої Висі, притоки річки Синюхи (басейн Південного
Бугу), за 27 км
від районного центру.
Перша згадка про село в документах належить до середини 18
століття. Л. Похилевич виводить походження назви Потоки від слова „потік”
у формі множини – Потоки.
Перша назва – Мацевичове (від прізвища) вказує на
означення місцевості, в даному випадку урочища Мацевичове, де з часом
розташувався хутір під такою ж назвою, а далі й село, яке змінило свою назву на
Потоки.
ТЕКУЧА –
село Уманського району.
Розташоване на берегах річки Ятрані та її притоки Текучої, за 25 км на південний схід від
районного центру і залізничної станції Умань, за 10 км від автошляху Київ -
Одеса. Село відоме з першої половини 18
століття. На території та поблизу
села виявлено залишки 9 поселень, з низ 3 - трипільської культури,
2 – доби бронзи і 4 – черняхівської
культури. Назва поселення виводиться від гідроніма – річки Текучої. За швидкоплиність
течії в цьому місці.
РУДКА – село Маньківського району. Заселення осади відносять до
середини 18 століття. Рудка – це іржаве багно, болото. Саме від того, що
поселення розташувалося біля такого багна, в якому поверхнева вода ніби
береться іржою, утворює іржаву, руду від того воду, або як її ще
називають „рудкою” і село назвали – Рудкою.
Немає коментарів:
Дописати коментар