Володимир ГОНЧАРЕНКО МОЛИТВА ЗА УКРАЇНУ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
МОЛИТВА ЗА УКРАЇНУ

МОЛИТВА ЗА УКРАЇНУ

Ми, діти Твої, ім’ям Твоїм серця свої сповнюємо, голови до Тебе схиляємо.

Дух Твій постійно в Україні витає, нас на справи добрі наставляє, здоров’я і розум наш постійно зцілює.

Отче наш! Прости провини наші та провини батьків, дідів і прадідів наших. Зціли душі тих українців, що за моря-океани з України втікали, душу свою чужинцям продавали, мало про неньку-Україну дбали, ниви рідних батьків і могили їх забували.

Хай згадають землю, де пращури наші кров свою за волю і справедливість проливали.

Тільки Ти можеш молитву нашу почути і благословити Україну, вірних синів та дочок її на велику роботу в ім’я нашої єдиної і найдорожчої Батьківщини, рідної нашої України.

Спаси, Господи, тих, хто ображений несправедливо недобрими людьми, убережи сиріт, калік, немічних та вдовиць стражденних з дітьми їхніми та до свого могутнього і добродійного серця пригорни, їхні скромні бажання вдовольни.

Подай, Господи, ласку свою трудолюбивим і добродійним українцям. З’єднай нас у велику і сильну Україну, щоб усі українці, як рідні брати і сестри жили і славили Твоє ім’я, Господи, Величне і Вічне, як нині, так і повсякчас, і на віки вічні. Амінь!

З вічною прихильністю і великою вдячністю Тобі, Господи, за всі благі діяння Твої на Землі нашій одвічній, Тобою створеній, щиро віруючий в істини Твої і правду Твою, низько голову свою схиляю. Твій вічний слуга і подвижник справ Твоїх великих.

Самим Господом Богом підказана, з уст Його мудрих надихана меніі, щоб я людям чесним і добрим передав

Володимир Гончаренко

олодимир ГОНЧАРЕНКО МОЛИТВА ЗА УКРАЇНУ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
МОЛИТВА ЗА УКРАЇНУ

МОЛИТВА ЗА УКРАЇНУ

Ми, діти Твої, ім’ям Твоїм серця свої сповнюємо, голови до Тебе схиляємо.

Дух Твій постійно в Україні витає, нас на справи добрі наставляє, здоров’я і розум наш постійно зцілює.

Отче наш! Прости провини наші та провини батьків, дідів і прадідів наших. Зціли душі тих українців, що за моря-океани з України втікали, душу свою чужинцям продавали, мало про неньку-Україну дбали, ниви рідних батьків і могили їх забували.

Хай згадають землю, де пращури наші кров свою за волю і справедливість проливали.

Тільки Ти можеш молитву нашу почути і благословити Україну, вірних синів та дочок її на велику роботу в ім’я нашої єдиної і найдорожчої Батьківщини, рідної нашої України.

Спаси, Господи, тих, хто ображений несправедливо недобрими людьми, убережи сиріт, калік, немічних та вдовиць стражденних з дітьми їхніми та до свого могутнього і добродійного серця пригорни, їхні скромні бажання вдовольни.

Подай, Господи, ласку свою трудолюбивим і добродійним українцям. З’єднай нас у велику і сильну Україну, щоб усі українці, як рідні брати і сестри жили і славили Твоє ім’я, Господи, Величне і Вічне, як нині, так і повсякчас, і на віки вічні. Амінь!

З вічною прихильністю і великою вдячністю Тобі, Господи, за всі благі діяння Твої на Землі нашій одвічній, Тобою створеній, щиро віруючий в істини Твої і правду Твою, низько голову свою схиляю. Твій вічний слуга і подвижник справ Твоїх великих.

Самим Господом Богом підказана, з уст Його мудрих надихана меніі, щоб я людям чесним і добрим передав

Володимир Гончаренко

Володимир ГОНЧАРЕНКО ВІД СЕЛА ДО СЕЛА НАМ ДОРОГА ПРОЛЯГЛА

Володимир ГОНЧАРЕНКО
ВІД СЕЛА ДО СЕЛА НАМ ДОРОГА ПРОЛЯГЛА

КОРИТНЯ – село Монастирищенського району.

Розташоване  за 18 км  на північний захід від районного центру та 10 км  від залізничної станції Монастирище. Поблизу села протікає річка Гірський Тікич. А тому назву села виводять від слова „корито”, яке часто вживається у значенні  „русло річки”.

Село утворилося з хуторів наприкінці 18 століття. Спочатку воно називалося Коритнянськими хуторами.

В роки Великої Вітчизняної війни в Коритні діяли  підпільна група, очолювана П. П. Янишевським та підпільна комсомольська організація під керівництвом М. П. Прудиуса.

За досягнення у праці 58 трудівників села відзначено орденами і медалями. Телятниці П. Ф. Лазаренко присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Уродженцем  села є український поет  З. В. Гончарук .

Володимир ГОНЧАРЕНКО ЖИВИ, МІЙ КРАЮ, МІЙ РОЗМАЮ!

Володимир ГОНЧАРЕНКО
ЖИВИ, МІЙ КРАЮ, МІЙ РОЗМАЮ!

ВОДЯНИКИ – село Звенигородського району. Розташоване за 17 км від районного центру та  залізничної станції Звенигородка. Тут було багато ставків, водяних млинів. Це підтверджують назви багатьох гребель. Вважають що саме тому почало називатися так і село.

Час заснування відносять на першу половину 18 століття.

У роки Великої Вітчизняної війни на захист Батьківщини з села пішло 360 чоловік, 173  з них загинуло, 71 нагороджено орденами і медалями. 1957 року в Водяниках споруджено два пам’ятники воїнам-визволителям і односельцям, що загинули в боротьбі з фашистськими загарбниками. На території села  виявлено залишки поселення черняхівської культури.

На обох берегах річки Ревухи, що є притокою Ятрані, розкинулося село Доброводи Уманського району. Воно відоме з XVIII ст. Назва села говорить сама за себе. В цій місцевості, де розташувалося село, вода дуже добра – тому й село, в якому водиться добра вода, назвали Доброводи.

ДОБРОВОДИ – село Уманського району. Розташоване на обох берегах річки Ревухи (притоки Ятрані), на автошляху Умань-Черкаси, за 18 км на схід від районного центру та залізничної станції Умань. Село відоме з 17 століття. Походження назви села говорить само за себе.  Воно утворене від злиття двох слів – добра вода. Дійсно, в цій місцевості, де розташувалося село, вода дуже добра на смак.

На території села виявлено залишки 2 поселень трипільської, 2 – доби бронзи та 5 – черняхівської культур.

Властивість води не замерзати лягла в основу назви села Неморож Звенигородського району, яке відоме з початку ХVIII ст. Місцева річка Неморозь, біля якої розташувалося село, не замерзає навіть при сильних морозах. Звідси й назва села – Неморож. Неморож –розташоване на правому березі річки Гнилого Тікича, за 5 км від районного центру та за 24 км від залізничної станції Звенигородка.

Перша згадка про село належить до початку 18 століття. Його назва походить від місцевої річки Неморозь, яка не замерзає навіть при дуже сильних морозах. Звідси й назва річки  Неморозь, тобто така, що ніколи не замерзає,  якими б не були сильними морози. На північній околиці села виявлено велику групу курганів скіфського часу.

Володимир Гончаренко ТВОЯ БАТЬКІВЩИНА В РАЮ

Володимир Гончаренко
ТВОЯ БАТЬКІВЩИНА В РАЮ

КОНЕЛЬСЬКІ ХУТОРИ – Жашківського району.

Розташовані на берегах річки Конелки. Поселення відомі з другої половини 17 століття, як окремі одноосібні господарства, які виникали на вільних землях на обох берегах річки Конелки і утворили хутори. Назва – від місця розташування хуторів – поблизу річки Конелки. Звідси й Конельські хутори.

Поблизу річки Гірський Тікич розташоване і село Коритня Монастирищенського району. А тому назву села виводять від слова „корито”, яке часто вживається у значенні „русло річки”. Село утворилося з хуторів наприкінці XVIII ст. і спочатку називалося Коритнянські Хутори.

КОРИТНЯ – село Монастирищенського району.

Розташоване  за 18 км  на північний захід від районного центру та 10 км  від залізничної станції Монастирище. Поблизу села протікає річка Гірський Тікич. А тому назву села виводять від слова „корито”, яке часто вживається у значенні  „русло річки”.

Село утворилося з хуторів наприкінці 18 століття. Спочатку воно називалося Коритнянськими хуторами.

В роки Великої Вітчизняної війни в Коритні діяли  підпільна група, очолювана П. П. Янишевським та підпільна комсомольська організація під керівництвом М. П. Прудиуса.

За досягнення у праці 58 трудівників села відзначено орденами і медалями. Телятниці П. Ф. Лазаренко присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Уродженцем  села є український поет  З. В. Гончарук .

МАЛИЙ РЖАВЕЦЬ – село Канівського району.

Розташоване неподалік річки Росави. „Ржавець” – це іржава річка, іржаве болото. Справді в деяких місцях на берегах Росави біля с. Малого Ржавця помітні нальоти ржавчини. Слово „малий” додавали, щоб розрізнити це село, менше за розмірами, від його  тезки – Великого Ржавця (на правому березі). Згодом вирішили позбавитися паралелізму в цих назвах перейменуванням  Великого Ржавця у Полствин.

ВЕЛИКИЙ РЖАВЕЦЬ –село Канівського району.

Мало кілька назв – Ржавець, Повстин (нині Полствин). Розташоване на річці Росаві, за 16 км від райцентру, за 25 від залізничної станції Таганча. В історичних документах село вперше згадується у 15 столітті. А точніше близько 1455 року, коли Київський князь Олелько Володимирович пожалував „це місто в полі на Росаві” своєму вірному слузі Олехну Сохновичу.  Із смертю  останнього чоловічого представника  цього роду, володіння Олехновичів були поділені між двома сестрами – 1498 рік. Великий Ржавець дістався Орині Сеньковій Суданській (Архів Пісоченський, стор. 400-401).

Назва походить від червонувато-бурого забарвлення води в річці поблизу села, а тому й селу дали назву від цієї, схожої на ржавчину, води – Великий Ржавець або просто Ржавець. У першій половині 19 століття у Великому Ржавці відкрився філіал таганчанської мануфактури. Де окрім фарбування готового сукна (повсті), доводили його до високої кондиції. Ще й заготовляли вовну, чесали її та готували пряжу. Отже, переважна  більшість мешканців села займалася виробництвом сукна. Від слова „повсть” пішла друга назва села Полствин.

Тривалий час назви Великий Ржавець і  Полствин вживалися паралельно. У роки Великої Вітчизняної війни в селі діяла підпільна група на чолі з учителем місцевої школи С. П. Хорольським. У липні 1943 року група влилася до партизанського загону  К. К. Солодченка. За героїзм і мужність, виявлені на фронтах війни 222 жителі села нагороджені орденами і медалями, у тому числі 12 за участь у партизанському русі. У Великому Ржавці, нині Полствині виявлено поселення трипільської культури та городище часів Київської Русі.

ПОТОКИ – село Катеринопільського району.

Ще називалося Мацевичова. Розташоване на правому березі річки Великої Висі, притоки річки Синюхи (басейн Південного Бугу), за 27 км від районного центру.

Перша згадка про село в документах належить до середини 18 століття. Л. Похилевич виводить походження назви Потоки від слова „потік” у формі множини – Потоки.

Перша назва – Мацевичове (від прізвища) вказує на означення місцевості, в даному випадку урочища Мацевичове, де з часом розташувався хутір під такою ж назвою, а далі й село, яке змінило свою назву на Потоки.

ТЕКУЧА – село Уманського району.

Розташоване на берегах  річки Ятрані та її притоки Текучої, за 25 км на південний схід від районного центру і залізничної станції Умань, за 10 км від автошляху Київ - Одеса. Село відоме з першої половини 18 століття. На території та поблизу  села  виявлено залишки  9 поселень, з низ 3 - трипільської культури, 2 – доби бронзи і  4 – черняхівської культури. Назва поселення виводиться від гідроніма – річки Текучої. За швидкоплиність течії в цьому місці.

РУДКА – село Маньківського району. Заселення осади відносять до середини 18 століття. Рудка – це іржаве багно, болото. Саме від того, що поселення розташувалося біля такого багна, в якому поверхнева вода ніби береться іржою, утворює іржаву, руду від того воду, або як її ще називають „рудкою” і село назвали – Рудкою.

Володимир ГОНЧАРЕНКО УКРАЇНІ

Володимир ГОНЧАРЕНКО

УКРАЇНІ

Я не зрадив тобі ані словом, ні порухом власним життя.

Натомився в борні за твою незрівнянну, зневажену блазнями мову.

Я трудився, щоб дух твій піднять і не маю за це каяття,

Кожне слово я важив як золото, а не полову.

Коли сумніви сіяли недруги й друзі твої,

Я у вірі до тебе  набожно схилявся у вічній надії.

І Дніпро, й золотаві поля, й солов’їні гаї –

Це для мене життя, а не зрадників підлих зневажливі мрії.

Не питав я в людей, чи любити Вкраїну свою,

Не брехав, коли треба за правду  до смерті стояти.

І дітей своїх вчив, щоб лишалися в ріднім краю,

Бо Вкраїна для мене – це рід мій, і вічно згорьована мати.

Бо Вкраїна для мене – це серце. Без  неї немає життя.

Бо Вкраїна – це мудрість. Народу мого вікопомні таїни.

Це надія, це сила, це порух земного буття.

Я не мислю себе без полів золотих України.

До Вкраїни любов’ю з дитинства бузково пропах.

На ромашках настояний дух мій і прадідів слово.

Де натхнення зростало постійно в п’янких чебрецях,

І пролитись любов’ю завжди було в душі щасливі готово.

На любові до тебе настояне наше життя.

Я не знаю народу, який би цуравсь Батьківщини.

Але знаю, що зрадника дика і підла душа,

Проміняти готова за долар Дніпро і степи України.

Не принижував душу і гордість вкраїнську свою.

Мозолясто трудивсь, а не гнув у лакействі я спини.

Я за правду одвічну народу свойого стою.

І ніколи й у думці не зрадив народ України.

Володимир ГОНЧАРЕНКО ЛЮБІМО УКРАЇНУ, ЯК ЖИТТЯ!

 Володимир ГОНЧАРЕНКО
ЛЮБІМО УКРАЇНУ, ЯК ЖИТТЯ!

25

Не нам тепер жаліть, що є на світі люд:

Як зерно золоте, а не нікчемний бруд.

Чи радість принесуть мої слова до серця?

Та люди мудрості від Бога вічно ждуть!

26

Не навчився в житті я неправедно жить.

Лиш навчивсь довірять і  людьми дорожить.

Та даремна свята ця і мудра наука,

Коли  друг тебе зрадить у будь–яку мить.

27

Навіщо голова – цей мудрий, дивний глек,

Носій таїн людських, злодійств і небезпек,

Чом не налитий він по вінця добротою?

За що ж у бій  ішов варяг і скіф, і грек?

28

Так навіщо було нам учитися, тратить розум, і гроші?

Краще вже до буржуя пихатого йти в міхоноші.

Так воно не захоче ще й брать мудреця в провожаті,

Бо мудрець не дозволить йому бідняків обдирати.