СПОГАДИ ПРО ВІЙНУ
Війна гриміла
грізно, як гроза,
Як град, важка
котилася сльоза
З-під вій у
матері від горя, від наруг,
Немов
пройшовсь по серцю гострий плуг.
Війна. І батько
на війні, й сини,
Тяжкі ночами вам
наснились сни.
О, матінко моя,
страшна пора,
Що не минула
жодного двора.
Ішла війна!
Криваві рани і руїни,
Палили серце й
душу України.
Запроданців нас
продавали зграї,
Стріляли в серце,
в душу поліцаї.
Забули все:
батьків, синів могили,
Щоб вистоять, дай
Боже скільки сили,
Щоб ми змогли це
пекло пережити
І Україну не
занапастити.
Забули все,
проїли, розікрали,
За безцінь
землю громадську забрали.
Радієте,
добралися до влади,
По-соєму
громадите громади.
Вам радісно, що
помира Вкраїна,
Що вже лежить
вона, як та руїна.
А гімн лунає, що
вона не вмерла.
Так скоро вмре.
Гримлять гарматні жерла.
Вже схід пала і
Крим ви продали,
А, може, під
майданом пропили?
Гримлять гармати.
Йде війна на Сході,
А Він сміється,
ніби радий шкоді,
Яку завдав він нашій
Україні,
Де ми тепер гарцюєм
на руїні.
Де на майдані скачемо гопак,
А хто не скаче,
той москаль, дурак.
А Він сміється,
що йому жебрак?
Він знає все. Бо
зовсім не дурак.
Він знає все, бо
в них добра мішками,
А люд простий
повзе нехай до ями.
Така чума мене, така біда косила,
Що вистоять у
пеклі цім несила.
Та мусимо стоять,
перемагати,
Щоб не померла
Україна-мати.
Немає коментарів:
Дописати коментар