Володимир ГОНЧАРЕНКО
ЧЕРКАЩИНА ВІЧНА!
Цікавими є
назви приток річки Рось. Так, права притока Росі – Бутить, мала варіанти –
Бутеж, Бутивля; ліва притока Салила – Салакуча, Солокуча, Салова, Солова,
Салівка, Силовича, Салопа, Соложа, Салотинка, Солотинка, що з лат. означає
„текти”, „танути” ; права притока Соквавиця – з лат. „смола, живиця”; ліва
притока Жигалка мала значення з латинської,
як „мандрівка”, „похід”, „джигун,
ходак”; права притока Шеньковиця ще називалася Шанка, Шанька в значенні
„прудкий, швидкий, рухливий”.
Багато зробив
для утвердження нашої праслав’янської давності на цих землях відомий археолог
і вчений В. В. Хвойка, який проголосив,
що „народ, якому належать могильники полів, місця поховань в Середньому
Наддніпров’ї” – слов’яни. Він поширив це визнання на весь попередній час,
тобто, що ми вічні на цій праслов’янській землі. Цьому підтвердження – знахідки
зарубинецької, трипільської та білогрудівської культур.
А хіба не
цікавими є легенди, які ми зустрічаємо, вивчаючи топоніми Черкащини, про
скіфів, у яких найдавніший племінний культ становив собою материнський культ
Дніпра, як Матері-Річки. Від праматері Апі-Геї, дочки річки Борисфена, згідно з
легендою, народилася перша людина на ім’я Таргітай. Батьками цього Таргітая
були - бог Зевс та дочка річки Борисфена - Апі-Гея.
Немає коментарів:
Дописати коментар