вівторок, 10 вересня 2013 р.

КНИГИ В. А. ГОНЧАРЕНКА, ЩО ПОБАЧИЛИ СВІТ

КНИГИ В. А.  ГОНЧАРЕНКА, ЩО ПОБАЧИЛИ СВІТ


1.      „Неозначено-особові речення в поезіях Т. Г. Шевченка” (1964);
2.         „Із фольклорної скарбниці Черкащини” (1983);
3.      „Легенди Холодного Яру” (1983);
4.         „Скарби фольклориста”, плакат про С. Хавруся (1984);
5.         „Із фольклорної скарбниці Шевченкового краю” (1984);
6.       „Вогненне слово, ворога рази” (1984);
7.      „На батьківщині Т. Г. Шевченка” (1984);
8.      „Вінок безсмертя” (у співавторстві, 1987);
9.      „Прислів’я та приказки” (серія „Українська народна творчість”, перша книга – 1989; друга книга – 1990), К: „Наукова думка”. Прислів’я та приказки із його зібрань увійшли до цього наукового всеукраїнського видання;
10.  „Сповнений любові та добра”(1990);
11.  „Я хочу пити сонячні настої”(1990);
12.  „Анекдот – наш анекдот” (1990);
13.     „Народ мій є, народ мій завжди буде”, плакат про В. Симоненка (1990);
14.  „Живу не лише за себе”, плакат про В. Симоненка (1991);
15.  „Амінь!”– збірка поезій (1991);
16.  „Акорди серця” (1995);
17.  „Поема мого народу”(1996);
18.  „Словник прислів’їв та приказок про Т. Г. Шевченка”(1997);
19.  „Словник прислів’їв та приказок Шевченкового краю”(1998);
20.     „Ти знаєш, що ти – Людина” (К: „Наукова думка”, 2001, перевидана 2005) – упорядник, автор передмови, укладач найповнішого в Україні видання поезій В. Симоненка;
21.     „Червона книга мудрості” (2004);
22.     „Золота книга топонімів Черкащини” (2005);
23.     „Черкащина в легендах та переказах” (2006);
24.     „Енциклопедія українських загадок” (2007);
25.      „Василь Симоненко”– літературно-меморіальна екскурсія;
26.     „Мудрі думки переживуть віки або Біблія мого Я” (2011):

В. А Гончаренко – член Спілки журналістів України з 1975 року, перший редактор науково-популярного журналу „Краєзнавець Черкащини” ( № 1, 1990; № 2, 1991; № 3, 1992). 1989 року організував ініціативну групу по створенню партії „Незалежна Україна”, у 1992 році започаткував видавництво „Інлес” та газету „Сьогодення”.

Немає коментарів:

Дописати коментар