Володимир ГОНЧАРЕНКО КОЛОСОК ДЕВЯНОСТО ЧЕТВЕРТИЙ ЦІКАВОЇ ТОПОНІМІЇ ЧЕРКАЩИНИ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
КОЛОСОК ДЕВЯНОСТО ЧЕТВЕРТИЙ ЦІКАВОЇ ТОПОНІМІЇ ЧЕРКАЩИНИ

КАМ’ЯНУВАТКА – село Шполянського району.

Свою назву отримало від виходу на поверхню твердокам’яних порід магматичного походження (каменю), А суфікс – ватка(а) вказує на велику кількість скелястих порід у цій місцевості. Звідси і назва села – Кам’януватка..

Час заснування села відносять до кінця 18 століття. Село розаташувалося на  берегах маленької річечки. Місцями біля річки є розмиви кам’янистих порід.

Таким чином назва утворилася від основи слова камінь за допомогою суфікса на означення неповного вияву ознаки –уват  та закінчення –ка. Дослідники допускають, що назва поселення могла піти від прізвища з „кам’яними” ознаками, які  зустрічаються у нас на Черкащині: Камінь, Каменець, Каменецький, Каменичний, Каменовський, Каменський, Каменюк, Каменяр, Каменів.

Можливо, це й лягло в основу назви села. Звідси виводять назву від першого поселенця, прізвище якого було, певне, – Каменець. Потім втрутилася в словотворення українська м’яка вимова – кам’янець.

Володимир ГОНЧАРЕНКО КОЛОСОК ДЕВЯНОСТО ТРЕТІЙ ЦІКАВОЇ ТОПОНІМІЇ ЧЕРКАЩИНИ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
КОЛОСОК ДЕВЯНОСТО ТРЕТІЙ ЦІКАВОЇ ТОПОНІМІЇ ЧЕРКАЩИНИ

КАМ’ЯНУВАТКА – село Шполянського району.

Свою назву отримало від виходу на поверхню твердокам’яних порід магматичного походження (каменю), А суфікс – ватка(а) вказує на велику кількість скелястих порід у цій місцевості. Звідси і назва села – Кам’януватка..

Час заснування села відносять до кінця 18 століття. Село розаташувалося на  берегах маленької річечки. Місцями біля річки є розмиви кам’янистих порід.

Таким чином назва утворилася від основи слова камінь за допомогою суфікса на означення неповного вияву ознаки –уват  та закінчення –ка. Дослідники допускають, що назва поселення могла піти від прізвища з „кам’яними” ознаками, які  зустрічаються у нас на Черкащині: Камінь, Каменець, Каменецький, Каменичний, Каменовський, Каменський, Каменюк, Каменяр, Каменів.

Можливо, це й лягло в основу назви села. Звідси виводять назву від першого поселенця, прізвище якого було, певне, – Каменець. Потім втрутилася в словотворення українська м’яка вимова – кам’янець.

Володимир ГОНЧАРЕНКО КОЛОСОК ДЕВЯНОСТО ДРУГИЙ ЦІКАВОЇ ТОПОНІМІЇ ЧЕРКАЩИНИ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
КОЛОСОК ДЕВЯНОСТО ДРУГИЙ ЦІКАВОЇ ТОПОНІМІЇ ЧЕРКАЩИНИ

КАМ’ЯНКА – поселення Корсунь-Шевченківського району. Знаходилося при станції Корсунь Фастівської ділянки залізниці, біля струмка Кам’янки. У квітні 1896 року там було будинків: 3 – селянські, 2 – людей інших станів, у яких проживало 20 селян, 13 осіб інших професій. Було 2-і бакалейні лавки, одна корчма. Нині знаходиться в межах м. Корсунь-Шевченківського.

Володимир ГОНЧАРЕНКО КОЛОСОК ДЕВЯНОСТО ПЕРШИЙ ЦІКАВОЇ ТОПОНІМІЇ ЧЕРКАЩИНИ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
КОЛОСОК ДЕВЯНОСТО ПЕРШИЙ ЦІКАВОЇ ТОПОНІМІЇ ЧЕРКАЩИНИ

КАМ’ЯНКА – маленька річка. Притока, правий доплив Синюхи. Від витоку до гирла 21 км в межах Тальнівського райну 6 км. Витікає з кількох джерел у західній частині Вишнополя на городах Пашковських (прізвища жителів с. Вишнопіль).

Ще в 30-ті роки вверх по балці за селом був ставок і в дощові роки від нього протікав струмок в село. Зараз та балка повністю суха, розорюється і засівається.

Русло Кам’янки відносно пряме, заросле вербами, утворює невеликі площі мочарів. На р. Кам’янці розташувалося велике село Тальнівського району – Вишнопіль та село Уманського району – Родниківка. Назва походить від кам’янистих берегів річки.

Володимир ГОНЧАРЕНКО КОЛОСОК ДЕВЯНОСТИЙ ЦІКАВОЇ ТОПОНІМІЇ ЧЕРКАЩИНИ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
КОЛОСОК ДЕВЯНОСТИЙ ЦІКАВОЇ ТОПОНІМІЇ ЧЕРКАЩИНИ


КАМ’ЯНКА – місто. Районний центр. Розташоване на річці Тясьмині, притоці Дніпра, за 65 км від обласного центру, на автотрасі Київ-Донецьк. Поблизу міста розташована однойменна залізнична станція – Кам’янка.

Засновано Кам’янку на початку 17 століття кріпаками-втікачами з Поділля, Київщини, Полтавщини, які селилися на кам’янистих берегах річки Тясьмину.  Від слова кам’яний і пішла назва поселення.

Назва містечка утворилася від основи слова кам’яний за допомогою суфікса –к  та  закінчення –а. Шлях розвитку назви: Кам’яна річка, Кам’янка.

Вперше слобідка Кам’янка  згадується в історичних документах періоду визвольної боротьби українського народу проти польської шляхти 1648-1657 років. Рятуючись від народного гніву, її власник Житкевич утік до Польщі, а Кам’янку 27 березня 1649 року було передано в спадкове володіння Богдану Хмельницькому. Через п’ять років цар Олексій Михайлович жалуваною грамотою підтвердив права Хмельницького на неї.

З 1730 року Кам’янка перейшла у володіння магнатів Любомирських. 1756 року Кам’янці надано статус містечка. Кам’янка  була центром декабристського руху на Україні.

Кам’янку відвідували  свого часу геніальний російський письменник О. С. Пушкін та композитор П. І. Чайковський. 1940 року, на відзначення 100-річчя від дня народження П. І. Чайковського , відкрито пам’ятники  О. С. Пушкіну і П. І. Чайковському, засновано літературно-меморіальний музей цих двох геніальних діячів російської культури. У 1954 році Кам’янка стала районним центром новоствореної Черкаської області. Уродженець Кам’янки Герой Соціалістичної Праці агроном М. П. Іванченко.

Володимир ГОНЧАРЕНКО КОЛОСОК ВІСІМДЕСЯТ ДЕВЯТИЙ ЦІКАВОЇ ТОПОНІМІЇ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
КОЛОСОК ВІСІМДЕСЯТ ДЕВЯТИЙ ЦІКАВОЇ ТОПОНІМІЇ 

ЧЕРВОНОГІРКА – село Чорнобаївського району. Засноване село в середині 19 століття. На початку заснування цього поселення, на цій місцевості навесні зацвітало багато червоних квітів і гірка ставала червоною. Ці квіти були гарними медоносами, а тому тут ставили свої пасіки бджолярі. Тож, коли хтось збирався весною вивозити пасіку, він говорив: „Повезу бджілок на червону гірку”. З часом тут почали селитися люди. Спочатку забудувався один пасічник, потім інші люди будувалися навколо. Так утворився хутір, а потім і село, яке почали називати– Червоногірка.

Володимир ГОНЧАРЕНКО КОЛОСОК ВІСІМДЕСЯТ СЬОМИЙ ЦІКАВОЇ ТОПОНІМІЇ ЧЕРКАЩИНИ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
КОЛОСОК ВІСІМДЕСЯТ СЬОМИЙ ЦІКАВОЇ ТОПОНІМІЇ ЧЕРКАЩИНИ

СУНКИ – село Смілянського району. Розташоване за 9 км від районного центру та за 10 км від залізничної станції  ім. Т. Г. Шевченка. Село виникло у 17 столітті. Назву Сунки дістало від горбистої місцевості, поверхня якої під час дощів і танення снігів зсувається в яри. Рельєф місцевості наклався і на назву села

В кінці 18 і на початку 19 століть село належало генералу М. М. Раєвському, героєві Вітчизняної війни 1812 року. До М. М. Раєвського у Сунки приїздив видатний російський композитор  П. І. Чайковський. Двічі село відвідав Т. Г. Шевченко. Неподалік від Сунок  відкрито рештки поселення мідного віку, городище доби  бронзи та кургани скіфських часів, скарб сарматських золотих речей, поселення зарубинецької та черняхівської культур.

Володимир ГОНЧАРЕНКО КОЛОСОК ВІСІМДЕСЯТ ШОСТИЙ ЦІКАВОЇ ТОПОНІМІЇ ЧЕРКАЩИНИ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
КОЛОСОК ВІСІМДЕСЯТ ШОСТИЙ ЦІКАВОЇ ТОПОНІМІЇ ЧЕРКАЩИНИ

НАГІРНА (до 1917 року – Глинка) – село Жашківського району. Розташувалося в нагірній частині місцевості, на південний схід від районного центру та залізничної станції Жашків, за 3 км від шосейної дороги Жашків-Черкаси. А оскільки виникло на „горах”, на підвищеній нагірній частині, то від неї і отримало назву – Нагірна. Село засноване у 18 столітті.

Назву села виводять від географічного розташування, особливості місцевості, - підвищення нагірної частини, на якій  воно розташувалося. Цю частину здавна називали Нагірною, тобто такою, що розташована на підгір’ї між стародавніми горбами різної  величини, оголені і вирівняні тривалими діями води, вітрів, весняних паводків.

1919 року – виникла комсомольська організація;1927 року – партійна організація. 1956 року в Нагірній встановлено пам’ятник воїнам, які полягли, визволяючи село від ворога в роки Великої Вітчизняної війни.

У колгоспі „Прогрес” з 1965 року запроваджена нова технологія вирощування цукрових буряків, ініціатором якої був механізатор Герой Соціалістичної Праці П. О. Журавський.  Тут працювала школа передового досвіду для механізаторів області та району.

Володимир ГОНЧАРЕНКО КОЛОСОК ВІСІМДЕСЯТ ШОСТИЙ ЦІКАВОЇ ТОПОНІМІЇ ЧЕРКАЩИНИ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
КОЛОСОК ВІСІМДЕСЯТ ШОСТИЙ ЦІКАВОЇ ТОПОНІМІЇ ЧЕРКАЩИНИ

КУЧКІВКА – село Лисянського району. Розташоване село неподалік річки Гончарихи (притоки Гнилого Тікича), за 15 км від районного центру та залізничної станції Лисянка. Час заснування відносять на 18 століття. Назва села походить від простої кучі (купи), від місця розташування на горбистій місцевості – кучах.

Звідси й назва села утворилася від слова куча за допомогою назвотворчого суфікса  - івк(а) – Кучківка.  Деякі мовознавці, вказуючи на відантропонімічний суфікс -івк(а), намагаються вивести назву села від прізвища Кучко або Кучківський.

Володимир ГОНЧАРЕНКО КОЛОСОК ВІСІМДЕСЯТ ПЯТИЙ ЦІКАВОЇ ТОПОНІМІЇ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
КОЛОСОК ВІСІМДЕСЯТ ПЯТИЙ ЦІКАВОЇ ТОПОНІМІЇ

МЕЖИГІРКА – село Шполянського району. Розташоване неподалік  річки Гнилого Товмача. Заснування села відносять на кінець 18 століття. Назва пішла від рельєфу місцевості – село розташувалося серед підвищень, так званих гірок. Тобто поселення знаходиться  між гірок - Межигірка.

Володимир ГОНЧАРЕНКО ЦІКАВА ТОПОНІМІЯ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
КОЛОСОК ВІСІМДЕСЯТ ЧЕТВЕРТИЙ ЦІКАВОЇ ТОПОНІМІЇ

ЛИСЯНКА – селище міського типу, районний центр. Розташоване в долині середньої течії Гнилого Тікичу – притоки річки Синюхи. Назва поселення походить від гори Лисої та річки Лиски, що протікає біля неї.

Ім’я гори походить від того, що її гола (лиса) вершина здавна здіймалася серед густих, колись непрохідних лісів У 14-15 століттях тут осідали втікачі з поневолених литовськими феодалами північно-західних земель України.

Вперше Лисянка згадується в документах за 1593 рік. Саме цього року  містечко з навколишніми селами і землями подаровано польським королем шляхтичу Валентину Чермінському.

У 1622 році за універсалом короля Сигізмунда Третього  Лисянка перейшла до володінь воєводи Червоної Русі, тобто Галичини – Я. Даниловича. Тоді ж спішно почали споруджувати Лисянську фортецю. За народними переказами, в 10-11 столітті на цьому місці було велике поселення під назвою Монастирище.

Під час монголо-татарської навали Лисянка і навколишні території були повністю спалені. З того часу люди це місце називають жартома Лисиною, гору на шляху до Черкас – Лисою, річку, що протікає під горою – Лискою, а відроджене поселення – Лисянкою. Згадувану гору ще називають Лисою Горою тому, що її гола вершина здавна здіймалася  серед густих, колись непрохідних лісів.

Назва поселення  утворилася за допомогою сфікса  -янк(а). В 1648 році визволена від польсько-шляхетських військ загонами М. Кривоноса, Лисянка стала полковим містечком Лисянського повіту, а з 1649 до 1712 – сотенним містечком Корсунського полку. 1664-1665 років Лисянка була центром повстання  на чолі  з козацьким  полковником В. Вареницею та Сулимою. 1702-1704 роках жителі Лисянки брали участь у народному повстанні під керівництвом С. Палія проти польсько-шляхетського гніту, а 1768 року у гайдамацькому повстанні під проводом М. Залізняка та С. Неживого. Лисянку згадує у своїх творах Т. Г. Шевченко.

Після ліквідації волостей у 1923 році на колишній церковній землі створюється показове державне господарство – агропункт, де працювали члени комнезаму. Цього ж 1923 року Лисянка стала центром однойменного району.

1928 року на базі існуючих товариств спільного обробітку землі організовано колгоспи „Нове будівництво”, ім. Т. Г. Шевченка, „Третій Інтернаціонал”.

З історичних пам’яток тут збереглася криниця, з якої носив воду дяку малий Тарас Шевченко, коли шукав собі вчителя живопису. В центрі Лисянки встановлено один з кращих пам’ятників Великому Кобзареві.

Володимир ГОНЧАРЕНКО КОЛОСОК ВІСІМДЕСЯТ ТРЕТІЙ ЦІКАВОЇ ТОПОНІМІЇ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
КОЛОСОК ВІСІМДЕСЯТ ТРЕТІЙ ЦІКАВОЇ ТОПОНІМІЇ

ЧЕРЕЗ ГОРИ, РІКИ ТА ДОЛИНИ

КЕДИНА ГОРА – село Золотоніського району. Розкинулося в лісовій місцевості на березі Кременчуцького водосховища. Назва села складається з двох частин – іменника Гора і присвійного прикметника Кедина. Від рельєфу місцевості, на якій населений пункт розмістився, часто залежить і його назва.

Село Кедина Гора розташоване на крутоспаді Дніпровської заплави. І це знайшло своє відображення у назві з додаванням прізвища поселенця, який першим тут побудував своє житло – Кеди.

Відоме воно із середини ХVII ст. Першопоселенцем поблизу крутої гори був козак Кедь. Від нього й пішла ця назва. Кедина Гора лежить на краю середньої тераси Дніпра. Долішній край цієї тераси круто спадає до заплавної тераси. Тому цю місцевість називають „горою”.

Колись на цій горі поселився козак Черкаського полку Ярмола Кеда. Таке прізвище рідкісне. Назва поселення складене з двох частин – прізвища поселенця і рельєфу  місцевості, на якій він жив – гори.

– Чия гора?

– Кедина.

Тобто від того, хто на цій горі живе, або хто цим місцем володіє. 1649 року у списку козаків Вовченкової сотні Черкаського полку названо і Ярему Кедя.

Спочатку тут було урочище Кедина Гора. Згодом, коли тут виникла осада, назва перейшла на неї. Проводячи логічний і лінгвістичний аналіз слова „кеда”, можна дійти висновку, що власник прізвища чи, можливо, на його час прізвиська, говорив слово „кед –ь” в значенні „коли”, а звідси й дістав прізвисько „Кедь”, яке потім перейшло в прізвище, а прізвище наклалося  й дало назву осади.

Такі словесні звороти і вимова окремих слів притаманна жителям Галичини. Порівняйте: „ Тоді співала, Кедь  есь  сина колихала. „Якби я то зачарувала, кедь я чари не видала”, „Кедь я не прийду за рік, за два – не чекай м’я, мила, нігде”.

Можна зробити припущення, що власник Кединої Гори був вихідцем із Галичини. Подібні прізвища зустрічаються і понині на Черкащині: Кедь, Кедик, Кедись, Кедря.

Село виникло в третій чверті 19 століття. 1859 року його ще не було згадано в списках осад. У 1885 та 1910 роках позначено як хутір, а 1925 року – село. На території та околицях Кединої Гори виявлено поселення доби неоліту, доби бронзи та черняхівської культури.

Володимир ГОНЧАРЕНКО КОЛОСОК ВІСІМДЕСЯТ ДРУГИЙ ЦІКАВОЇ ТОПОНІМІЇ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
КОЛОСОК ВІСІМДЕСЯТ ДРУГИЙ ЦІКАВОЇ ТОПОНІМІЇ

ПОЛЯНЕЦЬКЕ – село Уманського району. Розташоване за 2,5 км на південь від районного центру та залізничної станції Умань. Село відоме з 18 століття. Назва села пішла від великої поляни, яка утворилася після розчистки і вирубки густого древнього лісу.

Село на поляні. Назва утворена від слова поляна за допомогою суфікса  „-ецьк(е)”.

На території села виявлено залишки 16 стародавніх поселень, серед них: 5 - трипільської культури, 7 – доби бронзи, 4 – черняхівської культури.

Володимир ГОНЧАРЕНКО КОЛОСОК ВІСІМДЕСЯТ ПЕРШИЙ ЦІКАВОЇ ТОПОНІМІЇ ЧЕРКАЩИНИ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
КОЛОСОК ВІСІМДЕСЯТ ПЕРШИЙ ЦІКАВОЇ ТОПОНІМІЇ ЧЕРКАЩИНИ

РУСЬКА ПОЛЯНА – село Черкаського району.

Розташоване за 15 км на захід від районного і обласного центру. Перша письмова згадка про Руську Поляну датується 1622 роком у Варшавському виданні „Люстрація маєтностей Речі Посполитої воєводства Київського, Подільського і Брацлавського”.

Виникло серед лісу на поляні. А оскільки першими забудовниками були вихідці з Росії – „руські”, то відповідно й назва села утворилася – Руська Поляна. У XVIII ст. сусіднє село отримало назву Полянка Маленька (нині с. Геронимівка) від того, що воно було за розміром менше (маленьке).

На всьому пограниччі  „древніх русів”  зустрічаються на картах 19 віку  „руські” топоніми: річка Рось, Руська Поляна на правому березі Дніпра, Руський Орчик на південь від Полтави, Руське Лозове на північ від Харкова, Руська Буйловка на Дону. Річка Оскол називалася Россю. На північному кордоні ми зустрічаємо р. Русь, притока Сейму і річку Нарусу  у Трубчанському, якраз там, де кінчається руська земля.

Топоніміка вимагає детальнішого і уважнішого вивчення, має звернути увагу на чисельність „руських” назв саме на порубіжжі з руською землею. Місцеві жителі розповідають про утворення назви Руська Поляна: „На рівнині між Дніпром і болотом  Ординським, серед дрімучого лісу була собі поляна. Поляну цю і уподобили козаки, так звані „руські люди”, осадили вони тут хутір і назвали його Руською Поляною”.

У 1923 році тут організовано перше колективне господарство „Новий пахарь”. З червня 1942 по жовтень 1943 року в селі діяла  підпільна партійна організація, яку очолював М. Д. Шевченко. Родом з Руської Поляни Герой Соціалістичної Праці  Г. М. Швед.

Володимир ГОНЧАРЕНКО КОЛОСОК ВІСІМДЕСЯТИЙ ЦІКАВОЇ ТОПОНІМІЇ ЧЕРКАЩИНИ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
КОЛОСОК ВІСІМДЕСЯТИЙ ЦІКАВОЇ ТОПОНІМІЇ ЧЕРКАЩИНИ

ЯК ЛІСОВІ ПОЛЯНИ СТАВАЛИ СЕЛАМИ

Села, які утворилисяч серед лісів на вирубаних полянах і назви отримали від місця розташування, на поляні. Так село Аполянка Уманського району, що відоме з першої половини XVIII століття, розташоване на берегах річки Синюхи і називалося воно раніше Полянка, бо виникло серед лісу на поляні.

АПОЛЯНКА – село Уманського району. Засноване у 18 столітті. За переказами село мало назву Полянка, бо виникло серед лісу на галявині.

Розповідають, що управитель маєтків магната Потоцького визнав за краще  перейменувати  село, назвавши його  не від полянки, на якій воно розташувалося, а від Аполона. Аполон, Феб – син Зевса, один із олімпійських Богів. Сприяв музиці, згодом будівник, засновник міст, оборонець тих, хто переселяється на нові місця. З колишнього лісового масиву нині залишилося лише три невеличкі ділянки, на відрогах балки біля річки Ревухи.

Володимир ГОНЧАРЕНКО КОЛОСОК СІМДЕСЯТ ДЕВЯТИЙ ЦІКАВОЇ ТОПОНІМІЇ ЧЕРКАЩИНИ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
КОЛОСОК СІМДЕСЯТ ДЕВЯТИЙ ЦІКАВОЇ ТОПОНІМІЇ ЧЕРКАЩИНИ

ПЛОСКЕ – село Смілянського району.

Час заснування села відносять до початку 19 століття. Назва походить від древнього лісу Плоского, який знаходився на широкій рівнині, тобто на площині. Ліс з часом був вирубаний, а на його місці утворилося село, яке від цього лісу і від цієї площини (плоского місця), тобто рівного місця й отримало назву – Плоске.

Це народний географічний термін. Виникло як селище напередодні Великої Вітчизняної війни. Плоске – приміське село. На початку 20 століття – тут було урочище Плоске. Снує ще одна думка, що первісна топографічна назва, одержана від древнього озера – Плоского, яке колись існувало на цьому місці. Первісна локалізація урочища належить Пантелеймону Кулішу – „Плоске на лощині”. Тобто Плоске на долині, на видолинку. Перша згадка в офіційних документах – 1847 рік.

ВОЛОДИМИР ГОНЧАРЕНКО КОЛОСОК СІМДЕСЯТ ВОСЬМИЙ ЦІКАВОЇ ТОПОНІМІЇ ЧЕРКАЩИНИ

ВОЛОДИМИР ГОНЧАРЕНКО
КОЛОСОК СІМДЕСЯТ ВОСЬМИЙ ЦІКАВОЇ ТОПОНІМІЇ ЧЕРКАЩИНИ

ЛУКИ – село Катеринопільського району. Багато краєзнавців виводять назву від того, що спочатку хутір, а потім і село розташувалося на луках, рівнинній площині, зарослої густою травою. Воно й назву спочатку мало Луки. З часом хутір переріс у село. І придбав назву Ярошівка, як село, яке розташувалося у яру понад річкою та широким берегом.

За іншими припущеннями, назву виводять від імені першопоселенця Луки (Лукаша).

Володимир ГОНЧАРЕНКО КОЛОСОК СІМДЕСЯТ СЬОМИЙ ЦІКАВОЇ ТОПОНІМІЇ ЧЕРКАЩИНИ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
КОЛОСОК СІМДЕСЯТ СЬОМИЙ ЦІКАВОЇ ТОПОНІМІЇ ЧЕРКАЩИНИ

ЛУКА – село Канівського району. Відоме з середини 19 століття. Спрощений топонім. Назва походить від луки на означення рівної місцевості, вкритої трав’янистою рослинністю, що розвивається протягом усього вегетативного періоду. На луках зеленою щіткою пнулася догори трава. Саме від такої луки, поблизу якої розкинулося село і походить його назва – Лука. Є й інші версії щодо походження назви поселення. За переказами односельців, на цьому місці першим поселився козак, якого звали Лукаш або й просто скорочений варіант Лука.

Спочатку хутір, який він забудував тут, а потім і село прибрало його ім’я, в знак пошани його, як першопоселенця і засновника села.

ВОЛОДИМИР ГОНЧАРЕНКО КОЛОСОК ПЯТДЕСЯТ ВЕСЬМИЙ ЦІКАВОЇ ТОПОНІМІЇ ЧЕРКАЩИНИ

ВОЛОДИМИР ГОНЧАРЕНКО
КОЛОСОК ПЯТДЕСЯТ ВЕСЬМИЙ ЦІКАВОЇ ТОПОНІМІЇ ЧЕРКАЩИНИ

ЛУКА – село Канівського району. Відоме з середини 19 століття. Спрощений топонім. Назва походить від луки на означення рівної місцевості, вкритої трав’янистою рослинністю, що розвивається протягом усього вегетативного періоду. На луках зеленою щіткою пнулася догори трава. Саме від такої луки, поблизу якої розкинулося село і походить його назва – Лука. Є й інші версії щодо походження назви поселення. За переказами односельців, на цьому місці першим поселився козак, якого звали Лукаш або й просто скорочений варіант Лука.

Спочатку хутір, який він забудував тут, а потім і село прибрало його ім’я, в знак пошани його, як першопоселенця і засновника села.

Володимир ГОНЧАРЕНКО КОЛОСОК ПЯТДЕСЯТ ШОСТИЙ ЦІКАВОЇ ТОПОНІМІЇ ЧЕРКАЩИНИ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
КОЛОСОК ПЯТДЕСЯТ ШОСТИЙ ЦІКАВОЇ ТОПОНІМІЇ ЧЕРКАЩИНИ

ЛЕВАДА – село Тальнівського району. Засноване в середині XIX століття і походить від прізвища козака Левади. Однак, деякі краєзнавці виводять назву від слова „левада”, „лука” – сінокосна ділянка. Є це слово і в іншій назві. Село Коврай–Левада Золотонішського району осаджене у XVIII ст. А в 1910 році отримало подвійну назву для розрізнення сусідніх сіл Ковраї-1 та Ковраї-2, що в 1958 році було приєднане до с. Пальчик.

Час заснування відносять на середину 19 століття. Спочатку на березі річки осадив своє господарство козак Левада.

Прізвище поселенця і місце розташування перегукувалися. Та й саме прізвище, напевне, утворилося від слова „левада”.

Назва села – від першого поселенця - козака Левади. Це не викликало ніякого здивування у жителів навколишных сіл. І вони завжди говорили, відповідаючи на запитання: „До кого поїдемо?” – Та до кого ж? До Левади.

Він і коваль був гарний, і жив заможно. До нього приїжджали як у справах ремонту якогось сільськогосподарського інвентаря, або й за порадою. Чоловік цей, Левада, був людиною тямущою і кмітливою. Будь-кого міг з біди виручити. А тому користувався неабияким авторитетом у жителів навколишніх сіл. Інші дослідники виводять назву від слова „левада” (ділянка землі з сінокосом).

До цієї категорії відносяться і села Лука Канівського та Луковка Катеринопільського районів, а також хутір Луки, який в 1958 р. був приєднаний до с. Ярошівка того ж району. Всі вони походять від слова „лука”. В українській мові воно має два значення: рівна місцевість укрита трав’яною рослинністю і дугоподібний вигин русла річки.

Володимир ГОНЧАРЕНКО КОЛОСОК ПЯТДЕСЯТ ПЯТИЙ ЦІКАВОЇ ТОПОРНІМІЇ ЧЕРКАЩИНИ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
КОЛОСОК ПЯТДЕСЯТ ПЯТИЙ ЦІКАВОЇ ТОПОРНІМІЇ ЧЕРКАЩИНИ

РЕЛЬЄФ МІСЦЕВОСТІ В НАЗВІ СЕЛА

ДОЛИНКА – село Монастирищенського району.

Багато поселень отримують свої назви від місця розташування, рельєфу місцевості. Наприклад, село Долинка отримало свою назву в 1946 році від того, що розташувалося в невеликій долині на обох берегах річки Юшки, яка впадає неподалік в Гірський Тікич. А спочатку називалося Яцковиця, відоме з кінця XVII ст. Отже, в основі сучасної назви поселення від території, на якій воно розташувалося, тобто від слова долина.

ЛАЩОВА – село Тальнівського району. Відоме з першої половини XVIII століття, на думку місцевих краєзнавців, виводять від слова „лощина”, тобто видолинок. Село якраз і розташоване у видолинку з родючими чорноземами. Хоч є й інша версія, що назва пішла від першозасновника поселення – козака Ляща.

Розташоване на річці Гірському Тікичі, за 9 км на північний захід від районного центру і 11 км  від залізничної станції Тальне.

Старожили розповідають, що село заселялося переселенцями з Полісся і Західної України. Першу хату поставив тут, нібито козак Лящ і від його прізвища пішла назва села. Але вдумайтесь краще. І в українській, і в польській мовах „лощовина” звучить одинаково.

Село Лащова й знаходиться в „лощовині”, у видолинку з гарними, родючими чорноземами. Тому-то ці місця здавна заселяли люди, які прагнули щиро працювати на родючій, Богом даній землі. У 1890 році у Лащовій відкрили церковно-приходську школу.

В давнину до Криму через Лащову проходив великий шлях. На лівому березі Тікича під горою і сьогодні видно слід давньої дороги, яка пересікала „лощовину”. Від останньої, мабуть, і пішла сучасна назва села. 1923 року в селі організовано артіль „Зірка”. Поблизу села виявлено залишки поселень трипільської культури.

Володимир ГОНЧАРЕНКО КОЛОСОК ПЯТДЕСЯТ ЧЕТВЕРТИЙ ЦІКАВОЇ ТОПОНІМІЇ ЧЕРКАЩИНИ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
КОЛОСОК ПЯТДЕСЯТ ЧЕТВЕРТИЙ ЦІКАВОЇ ТОПОНІМІЇ ЧЕРКАЩИНИ

МОЛОДІЮТЬ НАШІ МІСТА

Населений пункт, в якому проживало не менше 10 тис. жителів, зайнятих у промисловості, торгівлі, адміністративних установ тощо, відносився до розряду міст і містечок. Така назва збереглася за селом Нове Місто Монастирищенського району. Закріпилася вона після 1917 року, а раніше називалося Нове Монастрище від того, що у ХVIII ст. польський поміщик Тарновський для освоєння краю поселив тут людей, переважно із уже відомого нам Монастирища.

НОВЕ МІСТО – село Монастирищенського району.

Розташоване за 1,5 км від районного центру та за 10  км  від залізничної станції Монастирище. Утворене село ще до революції вихідцями із Монастирища. Спочатку утворилося невелике поселення на зразок хутора, а потім почало обростати новими забудовами і вже перед Великою  Вітчизняною війною воно стало селом. Новим Містом його назвали, щоб була різниця від старого міста – Монастирища, звідки прийшли сюди поселенці. У селі був створений колгосп „Слава” та на його території було розміщено районне об’єднання „Сільгосптехніки”. 358 жителів села брали участь  у війні, з них 177 – віддали своє життя за Батьківщину, 152 – відзначено бойовими нагородами. У Новому Місті в 1961 року встановлено обеліск Слави.

Володимир ГОНЧАРЕНКО Колосок Пятдесят третій цікавої топонімії Черкащини

Володимир ГОНЧАРЕНКО
КОЛОСОК ПЯТДЕСЯТ  ТРЕТІЙ ЦІКАВОЇ  ТОПОНІМІЇ  ЧЕРКАЩИНИ

ЧЕРВОНА СЛОБОДА – село Черкаського району.

Розташоване на правому березі Дніпра і Кременчуцького водоймища, за 9 км на схід від районного та обласного центру. Тут пролягає шлях Черкаси-Чигирин. Село в 17 столітті заснували селяни-втікачі.

Спочатку вони назвали його Сикавою. Сикавою в цих місцях називали бузину, яка густо росла понад берегом. Сикавкою в народі ще називають лікарську рослину – болиголов плямистий. Назву поселення „Сикава” окремі краєзнавці пов’язують з „сикво” – дрібною рибою родини коропових.  Пізніше, коли поселенню було надано статус „Слобідки” – почало воно називатися Цісарською Слобідкою. Розповідають, що на окраїні села побудувався втікач із західно-українських земель, які тоді знаходилися під владою Австро-Угорщини. Місцеві жителі його назививали „цісарець”, тобто той, що  жив під владолю цісаря. Від нього й пішла назва Цісарська Слобідка. . А трохи згодом в знак того, що царизм звільнив йому від податків на 20 років, перейменували на Царську Слобідку.

Після Великої Жовтневої соціалістичної революції назву Царська Слобідка замінили на Червону Слободу (Красна Слобода), в розумінні „радянську, вільну, народну” Слободу. Так вона стала Червоною Слободою.

До 1958 існували ще дві подібні назви: хутір Слобода Мировича Черкаського району, який був приєднаний до с. Кумейки та хутір Слюзчина Слобідка на Золотоніщині, що був приєднаний до с. Антипівка. В обох назвах присутні імена засновників поселень.

Володимир ГОНЧАРЕНКО Колосок пятдесят другий цікавої топонімії Черкащини

Володимир ГОНЧАРЕНКО
Колосок пятдесят другий цікавої топонімії Черкащини

КОРЖОВА СЛОБІДКА – село Уманського району. Розташоване поблизу річки Текучої за 20 км від райцентру та залізничної станції Умань. Село відоме з останньої чверті 18 століття. Першими поселенцями його були сини козака Коржа із тодішнього Коржового Хутора.  Вони поселилися тут на вільних землях. Теж були козаками, але за порадою батька почали господарювати на  вільних землях неподалік від батьків. До них приєдналися ще козаки із Запорізької Січі. Так утворилася Коржова Слобідка, тобто звільнене на певний період від податків поселення.

Володимир ГОНЧАРЕНКО КОЛОСОК ПЯТДЕСЯТ ПЕРШИЙ ЦІКАВОЇ ТОПОНІМІЇ ЧЕКРКАЩИНИ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
КОЛОСОК ПЯТДЕСЯТ ПЕРШИЙ ЦІКАВОЇ ТОПОНІМІЇ ЧЕКРКАЩИНИ

КОРЖОВА СЛОБІДКА – село Уманського району. Розташоване поблизу річки Текучої за 20 км від райцентру та залізничної станції Умань. Село відоме з останньої чверті 18 століття. Першими поселенцями його були сини козака Коржа із тодішнього Коржового Хутора.  Вони поселилися тут на вільних землях. Теж були козаками, але за порадою батька почали господарювати на  вільних землях неподалік від батьків. До них приєдналися ще козаки із Запорізької Січі. Так утворилася Коржова Слобідка, тобто звільнене на певний період від податків поселення.

Володимир ГОНЧАРЕНКО КОЛОСОК ПЯТДЕСЯТИЙ ЦІКАВОЇ ТОПОНІМІЇ ЧЕРКАЩИНИ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
КОЛОСОК ПЯТДЕСЯТИЙ ЦІКАВОЇ ТОПОНІМІЇ ЧЕРКАЩИНИ

ВІЛЬШАНА-СЛОБІДКА – село Уманського району. Час заснування відносять до  кінця 18 століття. Деякі кураєзнавці відносять час зснування його на 1830 рік, коли місцевий пан Фома Метелецький переселив частину кріпаків із с. Вільшана на нові землі. Такі поселення утворювалися в часи феодально-кріпосного права і заселялися  тими, хто викуплявся у пана, або сам поміщик  за якісь заслуги звільняв людей від феодальних повинностей і податків. Так утворилося й поселення Вільшана-Слобідка. Звільнені від кріпосної залежності кілька колишніх вільшанських кріпаків утворили хутір, який вони спочатку й називали Вільшаною, за місцем попереднього проживання. Але з часом виникали певні труднощі і щоб розрізняти поселення, добавили до попередньої назви слово Слобідка, на означення того, що в цій осаді проживають вільні від панщини люди. Ця назва і закріпилася за поселенням -  Вільшана-Слобідка.

Володимир ГОНЧАРЕНКО
КОЛОСОК СОРОК ДЕВЯТИЙЦ ЦІКАВОЇ ТОПОНІМІЇ ЧЕРКАЩИНИ

ЗАВАДІВКА – село Кам’янського району. Колишнє село Кам'янського району Черкаської області, з 1958 року у складі села Жаботин. Назву виводять від першого поселенця, ймовірно, це був козак на прізвище Завада. Історичні документи засвідчують і таке стосовно цього села: „Коли у лютому 1918 року на Україну вдерлися австро–німецькі війська, колишній шахтар, уродженець села Завадівки С. М. Кулаківський сформував з жителів Кам’янки, Жаботина та інших сіл партизанський загін.  Його бійці проводили успішну боротьбу проти окупантів, а після їх вигнання в листопаді 1918 року,  вів запеклі бої з різного роду бандами”.