Володимир ГОНЧАРЕНКО ЦІКАВА ТОПОНІМІЯ

Володимир ГОНЧАРЕНКО
КОЛОСОК ВІСІМДЕСЯТ ЧЕТВЕРТИЙ ЦІКАВОЇ ТОПОНІМІЇ

ЛИСЯНКА – селище міського типу, районний центр. Розташоване в долині середньої течії Гнилого Тікичу – притоки річки Синюхи. Назва поселення походить від гори Лисої та річки Лиски, що протікає біля неї.

Ім’я гори походить від того, що її гола (лиса) вершина здавна здіймалася серед густих, колись непрохідних лісів У 14-15 століттях тут осідали втікачі з поневолених литовськими феодалами північно-західних земель України.

Вперше Лисянка згадується в документах за 1593 рік. Саме цього року  містечко з навколишніми селами і землями подаровано польським королем шляхтичу Валентину Чермінському.

У 1622 році за універсалом короля Сигізмунда Третього  Лисянка перейшла до володінь воєводи Червоної Русі, тобто Галичини – Я. Даниловича. Тоді ж спішно почали споруджувати Лисянську фортецю. За народними переказами, в 10-11 столітті на цьому місці було велике поселення під назвою Монастирище.

Під час монголо-татарської навали Лисянка і навколишні території були повністю спалені. З того часу люди це місце називають жартома Лисиною, гору на шляху до Черкас – Лисою, річку, що протікає під горою – Лискою, а відроджене поселення – Лисянкою. Згадувану гору ще називають Лисою Горою тому, що її гола вершина здавна здіймалася  серед густих, колись непрохідних лісів.

Назва поселення  утворилася за допомогою сфікса  -янк(а). В 1648 році визволена від польсько-шляхетських військ загонами М. Кривоноса, Лисянка стала полковим містечком Лисянського повіту, а з 1649 до 1712 – сотенним містечком Корсунського полку. 1664-1665 років Лисянка була центром повстання  на чолі  з козацьким  полковником В. Вареницею та Сулимою. 1702-1704 роках жителі Лисянки брали участь у народному повстанні під керівництвом С. Палія проти польсько-шляхетського гніту, а 1768 року у гайдамацькому повстанні під проводом М. Залізняка та С. Неживого. Лисянку згадує у своїх творах Т. Г. Шевченко.

Після ліквідації волостей у 1923 році на колишній церковній землі створюється показове державне господарство – агропункт, де працювали члени комнезаму. Цього ж 1923 року Лисянка стала центром однойменного району.

1928 року на базі існуючих товариств спільного обробітку землі організовано колгоспи „Нове будівництво”, ім. Т. Г. Шевченка, „Третій Інтернаціонал”.

З історичних пам’яток тут збереглася криниця, з якої носив воду дяку малий Тарас Шевченко, коли шукав собі вчителя живопису. В центрі Лисянки встановлено один з кращих пам’ятників Великому Кобзареві.