Колосок девятий топонімів
Топоніми Києворуських часів
З Києворуських часів дійшли до нас назви таких
населених пунктів, як Жовнине Чорнобаївського району ( до Великої Вітчизняної
війни – Жовнин), яке згадується під назвою Желді в Іпатіївському літопису 1116
року. Заснував його князь Ярополк, син Володимира Мономаха, щоб переселити сюди
жителів м. Дрютеська Смоленського князя Гліба. Місто було збудоване як опорний
пункт для захисту південно-східних кордонів Київської Русі. Такі поселення, як
правило, були відомі задовго до заселення краю чи області нинішніми її
мешканцями. До таких назв на Черкащині відносяться – Родень, Воїнь, Канів,
Трахтемирів, Витязеве, Жовнине. 1239 року Жовнин зазнав нападу татарських орд
хана Батия. Незважаючи на героїчний опір жителів, місто-фортецю татари знищили.
Лише на початку 16 століття на місці Жовнина згадується урочище Кліматин
(Кліматичі), яке належало князям Смагам. З часом воно було віддане під
Черкаський замок, а 1509 року перейшло до князів Павшів, які 1512 року заповіли
його Київському Пустильно-Микільському монастиреві.
З часів Київської Русі дійшла до нас назва поселення
Княжа Звенигородського району. За переказами на цих землях колись був
сторожовий пост, де стояли княжі війська, навколо були князівські угіддя. З
тими давніми часами пов’язана й назва іншого села, але вже Монастирищенського
району – Княжа Криниця, назву якого, можливо, слід шукати в пам’ятках
Київського часу 8-9 століть. Назва свідчить про те, що село колись належало
князю. Такий же родовід має і село Княжики того ж Монастирищенського району і
пов’язана з відповідними соціально-політичними подіями.
Історичні події тих часів, переповнені легендами й
переказами, витають навколо відомого на Чорнобаївщині селища Іркліїв. Існує
легенда про те, що воєвода князя Київської Русі Ярослава Мудрого – Ірклій
заснував тут фортецю, що з часом отримала назву від прізвища воєводи Ірклія -
Іркліїв.
Нинішній
Іркліїв – село Чорнобаївського району, лежить на автотрасі
Київ-Дніпропетровськ, за 16 км
на південь від районного центру та за 30 км від залізничної станції Золотоноша.
Сучасний Іркліїв засновано 1601 року. У ньому шукали притулку ті, хто тікав від
унії та соціально-економічного гноблення шляхти. 1616 року в містечку
налічувалося 300 козацьких хат і 20 „послушних”. А люстрація 1628 року називає вже
400 козацьких дворів і 50 „послушних”, залежних від феодала. Тут стояв
замок, обнесений високим дубовим частоколом і трьома земляними валами. Мешканці
мусили „кінно й оружно” виконувати військову повинність, оскільки Ірклій був
природною фортецею, що охороняла прикордонні землі Лівобережної України від
наскоків кримських і ногайських татар. Уже в 1620 році польський король Сигізмунд Третій подарував цю фортецю князеві
К. Вишневецькому. А невдовзі містечко перейшло в спадок Я. Вишневецькому. Назву
виводять від тюркського слова, що означає
„затримувати”, „стояти”, „застоюватися”. Дослівно: „Річка зі спокійною
течією”. Про Іркліїв існує багато легенд, за однією з яких, як уже нами
згадувалося, назва його тісно пов’язана з воєводою князя Київської Русі
Ярослава Мудрого – Ірклієм, який і заснував тут фортецю, що з часом і отримала
назву за ім’ям засновника – „Ірклій”. Далі є переказ, що вона була знищена
разом з поселеннями, що виникли навкруги, зокрема Загородище.
Немає коментарів:
Дописати коментар