Колосок восьмий топонімів
ЦІКАВЕ КРАЄЗНАВСТВО ЧЕРКАЩИНИ
Свідченням того, що наші землі входили до складу
києворуської держави є назви гір, урочищ, долин, річок, які дійшли до нас і,
мабуть, залишаться надовго. Так, на Княжій Горі, що під Каневом, розташувалося
літописне місто Родень. Ці землі за літописним свідченням 1149 року належали
князю Глібу – одному з синів Юрія Долгорукого. Певне, до того ж періоду
відноситься і назва іншої гори Московиці.
Золотоординська експансія, яка продовжувалася на наших
землях майже 300 років, наклала значний відбиток на назвах поселень. Це так
званий татарських період 13-14 ст. Навіть після знаменитої перемоги над
татарами литовського князя Ольгерда на Синіх Водах 1363 року частина
українських земель була вимушена платити данину татарам. Про татарський період
свідчать і джучидські, або золотоординські монети, які були знайдені біля сіл
Григорівка та Бучаки Канівського, на околиці села Тіньки Чигиринського та в
селі Буда Звенигородського районів.
Привносилися нові найменування, справжнє значення яких
стали нині незрозумілими, одні за давністю, а інші через дво-трикратну зміну
цих назв в залежності від історичних подій.
Серед ойконімів Черкащини можна виділити назви
поселень, дані їм іншими народами, які
заселяли свого часу цю територію, або вихідцями з інших населених пунктів.
Татаро-монголи, знищуючи цілі поселення, - часто не
могли перейняти місцеві назви їх осад, і давали цим населеним пунктам, селам,
річкам, долинам свої, тюркські назви: Ашанівка, Кантакузівка Драбівського,
Чичиркозівка Звенигородського, Халаїдове Монастирищенського, Хасанівка
Христинівського, Байбузи, Бузуків Черкаського, Балаклея, Ташлик Смілянського,
Іркліїв Чорнобаївського, Келеберда,
Беркозівка, Таганча Канівського, Кошмак Корсунь-Шевченківського, Товмач
Шполянського районів.
На назвах населених пунктів та інших географічних
утвореннях позначився і польсько-литовський період 14-18 ст. Від
монголотатарської зверхності землі Черкащини тепер переходили до литовської, а
потім польської адміністрацій.
З середини 17 століття наші землі стали центром
форсування гетьманської держави Б. Хмельницьким, а під час Руїни були поділені
по Дніпру на землі, підпорядковані Речі Посполитій та Московщині. І лише в
кінці 18 століття територія нашого краю була об’єднана в межах однієї держави,
яка хоч і входила до складу Російської імперії, але вже мала чітко окреслену
територію, яка й збереглася в основному до нинішнього часу і має яскравий
малюнок найбільшої європейської держави з поетичною назвою – Україна.
З кінця 17 століття і до 1917 року нові пани приносили
і свої порядки, а з ними приходили і нові назви населених пунктів, хуторів,
вулиць, підприємств.
Російсько-радянський період окреслюється серединою 17
століття до 1991 року.
Зрозуміло, що топонімічні пойменування тісно пов’язані
з перебігом історичних подій, з людьми, які заселяли той чи інший регіон
області, з окремими індивідуумами, що заснували хутори, села, міста.
Вивчаючи походження географічних термінів, виясняючи
місцезнаходження уже неіснуючих, заміну одних термінів іншими, топонімія
по-суті справи стоїть на межі історії і географії, і таким чином формує один із
важливих розділів історичної географії.
Топоніми можуть походити від власних імен, роду занять
і промислів жителів даної місцевості, відображають ті чи інші факти історії,
спосіб життя людей. Тому топоніми становлять категорію соціальну.
Немає коментарів:
Дописати коментар