Колосок одинадцятий топонімів
РОСЛИНИ І ЛЮДИ У НАЗВАХ ПОСЕЛЕНЬ
Зустрічаються назви поселень, які походять від рослин:
Лоташеве – від водяної рослини „лоташ” або лотач (латаття). В даному випадку, можливо, й від
прізвища чи прізвиська.
Окремо слід відзначити новішу назву Поташ – від
поташної буди в лісі, де випалювали вуглекислий калій (поташ), потрібний у
миловарінні та при виробництві скла. А також одну з найдавніших назв –
Гордашівка.
Відомо, що один із полководців вождя гунів Аттіли
звався Гордаш. І хоч в Гордашівці було древнє городище, ще в середині минулого
століття виднілися його мури, пов’язувати назву села з іменем гунського
полководця достатніх підстав немає. Швидше всього воно походить від слова
„орда”, до якого народна вимова, як це трапляється в цих місцевостях, добавила звук
„г” – і стало „горда”, подібно до того, як в розмовній мові можна почути
„горати” замість „орати”, Голена замість Олена. Означала ця назва, ймовірно,
довготривале стійбище орди на місці зруйнованого слов’янського поселення. А
можливий варіант походження назви цього поселення і від слова „горда”, „гордий”
– на означення характеру людини з почуттям особистої гідності, самоповаги.
Так само суперечливим є припущення, що назва с. Шаулихи
Тальнівського району, відомого з середини 15 століття, походить від прізвища
одного з ватажків запорізьких козаків Матвія Шаули, який брав участь у походах
Северина Наливайка і в 1596 році був страчений у Варшаві. Мабуть, ця назва
пішла від однойменної річки, що впадає в Тікич, а саме поселення виникло в 14
столітті за часів литовського володіння київськими землями. Назва Шаулиха ще
дуже схоже з назвою міста Шауляй, що в Литві.
За багатовіковий період осади часто руйнувалися і
відроджувалися, а тому не всі стародавні назви дійшли до наших днів. Цікаво, що
впроваджені зовні офіційно чужі назви не прижилися, а залишилися лише ті, що
витворені самим народом. Так, 1604 року брацлавський староста Олександр
Калиновський, який згодом загинув у бою з Богданом Хмельницьким, здійснив
шляхетську полонізацію, – задумав перейменувати села й містечка у своєму
володінні: Умань назвав Калинградом, одержані в придане – Буки – Струсьградом
(на честь свого тестя Струся), Христинівку (Христиполе) – в Гунчу, Тростянець –
в Адамгородок, Кобринове – в Олександрівку. Те ж саме відбулося і з селом
Медведівкою Чигиринського району, яку чигиринський та корсунський староста Ян
Данилович свого часу назвав Данилоградом. Цьому містечку було навіть надано
магдебургське право. Однак, назва Данилоград не прижилася серед людей і за
поселенням закріпилася назва, похідна від
річки та однойменного з ним урочища Медведки, і поселення й до
нинішнього часу носить народну назву - Медведівка. І такі приклади непоодинокі.
Володимир Гончаренко,
краєзнавець, фольклорист
Немає коментарів:
Дописати коментар