Колосок четвертй топонымыв
ххх
Вивчаючи топоніми, ми дізнаємося дуже багато цікавого
з історії рідного краю. Той же Йордан
нам доносить з глибин віків перші відомості про те, що Борисфен – це грецька назва
Дніпра, запроваджена греками-ольвіополітами, на відміну від місцевої Данапер.
Дійшли до нас і свідчення про річку Росаву, яка мала різні варіанти – Росавка,
Росана, Росасенка, що з лат. Ros –
„роса” ; Кам’янка – лат. Akmens –
“камінь” ; Корсунка – Корса ; Суботь – ліва притока Кам’янки, називалася ще –
Субодь, а з лат. мала надзвичайно різні
значення – „буяти”, „спустошувати”,
„бешкетувати”, „буйна”, „бурхлива річка”.
Цікавими є назви приток річки Рось. Так, права притока
Росі – Бутить, мала варіанти – Бутеж, Бутивля; ліва притока Салила – Салакуча,
Солокуча, Салова, Солова, Салівка, Силовича, Салопа, Соложа, Салотинка,
Солотинка, що з лат. означає „текти”, „танути” ; права притока Соквавиця – з
лат. „смола, живиця”; ліва притока Жигалка
мала значення з латинської, як „мандрівка”, „похід”, „джигун, ходак”; права притока Шеньковиця ще
називалася Шанка, Шанька в значенні „прудкий, швидкий, рухливий”.
Багато зробив для утвердження нашої праслав’янської
давності на цих землях відомий археолог і
вчений В. В. Хвойка, який проголосив, що „народ, якому належать
могильники полів, місця поховань в Середньому Наддніпров’ї” – слов’яни. Він
поширив це визнання на весь попередній час, тобто, що ми вічні на цій
праслов’янській землі. Цьому підтвердження – знахідки зарубинецької,
трипільської та білогрудівської культур.
Немає коментарів:
Дописати коментар